Герой Орест Сергієнко знайшов свій останній спочинок у рідній Поромівці майже через рік після загибелі

Тяжка новина прийшла в Поромівку майже рік тому, що героїчно загинув, захищаючи Батьківщину, молодий земляк – воїн Орест Максимович Сергієнко.
Проте додому він повернувся в домовині лише 14 лютого цього року.

Родина, друзі, односельці, уся Хорошівська громада із болем і сумом проводжали загиблого в останню путь.
15-го лютого біля рідного дому Героя Ореста Сергієнка священники Православної церкви України відслужили літію по загиблому. Потім траурний кортеж попрямував у Хорошів. Тут, на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку, відбувся мітинг-прощання з Героєм і вшанування його подвигу.

Ведуча заходу Ірина Слобожан розповіла коротку біографію Ореста.
Сергієнко Орест Максимович народився 27 травня 2001 року в селі Поромівка. У 2007 році пішов до 1 класу Володарськ-Волинської гімназії. Повну загальну середню освіту він отримав у Володарськ-Волинському навчально-виховному комплексі №1, який закінчив у 2018 році.

Він був активним учасником зразкового дитячого вокального ансамблю «Кольорові пташки». Був добрим товаришем для своїх однокласників, а також учасників ансамблю.
Із 2019 року Орест навчався в Житомирському технологічному коледжі. Після його закінчення працював на підприємстві «Кромберг» у Житомирі.
У грудні 2021 року він був призваний на строкову службу. У жовтні 2022-го підписав контракт із ЗСУ. Він свідомо і добровільно пішов захищати Україну від російських окупантів.
На всі прохання рідних (його батько – людина з інвалідністю І групи) відповідав: «Хтось повинен захищати Батьківщину, і я не буду ховатися за спинами товаришів».
Воював Орест Сергієнко на Куп’янському напрямку. Отримав посвідчення учасника бойових дій. Мав відзнаку командира «За мужність».
Як і всі молоді люди, юнак мріяв про щасливе мирне життя. У нього була кохана дівчина. Він хотів одружитися і мати багато дітей.
Перебуваючи на війні, Орест вів записник, планував у мирний час побудувати СТО і складав список необхідного обладнання.
Не судилося.

Загинув наш Герой 11 березня 2023 року в бою за Гряниківку Куп’янського району Харківської області.
На церемонії прощання слово мав Хорошівський селищний голова Володимир Столярчук. Зокрема він сказав: «Сьогодні ми зібралися тут, щоб провести в останню путь молодого чоловіка, справжнього Воїна, патріота, стрільця 14-ї окремої механізованої бригади Ореста Максимовича Сергієнка». Селищний голова висловив щирі співчуття родині і слова подяки батькам за виховання гідного сина і патріота України. А також він запевнив, що пам’ять про Героя буде жити в серцях земляків.
Глибокий сум і співчуття рідним висловила вчителька Хорошівського ліцею №1 Альона Ніколаєва. Вона сказала: «У пам’яті вчителів та учнів, які знали Ореста, він назавжди залишиться світлою, доброю людиною. Він завжди був таким маячком світла з усмішкою на обличчі».
На траурній церемонії виступив також священник, настоятель Рижанського храму Різдва Богородиці о. Віктор. Він сказав, що Орест – небесний воїн і ангел. Він зумів відділити ворога від брата, добро від зла. І він є прикладом для багатьох із нас.
Керівниця зразкового дитячого ансамблю «Кольорові пташки» при Хорошівському будинку культури Жанна Шишкіна пригадує: «Орест завжди був позитивним, слухняним, веселим. Він був душею компанії. Добре знав польську й англійську мови. Спілкувався з іноземцями. Ми багато їздили з ансамблем за кордон та в межах України – з ним було легко і на заняттях, і в дорозі, він був надійним. Болить душа, коли гинуть наші вихованці».

Заупокійна служба за душу загиблого Воїна Ореста відбувалася теж у Хорошеві в храмі Архистратига Божого Михаїла.
Остання скорботна дорога Героя пролягла до поромівського кладовища.
Зустрічали й проводжали траурний кортеж односельці й жителі Хорошева живим коридором на колінах.
Поховали Воїна-Захисника Ореста Сергієнка в рідній Поромівці з усіма військовими і громадянськими почестями.
Просимо усіх, хто проїжджатиме чи проходитиме повз кладовище, підійдіть до могил наших Героїв, вклоніться їхньому подвигу, пом’яніть їх у своїх молитвах. Пам’ятаймо, вони виборювали свободу і незалежність для кожного з нас!
Герої не вмирають!

Підготувала Світлана Федоренко

Прокрутити вгору