– Безпритульні тварини – це прямий наслідок безвідповідальності та черствості людей. Котики та собачки не з власної волі вештаються на смітниках. Брудні, голодні, хронічно хворі від холоду та жорстокого поводження з ними. Від них шарахаються в них кидають каміння, відштовхують ногами, не задумуючись, що це жива істота, яка хоче, як і всі, їсти, пити, спати. Вона так само відчуває біль і страх. Ви коли-небудь бачили очі кошеняти, яке щойно відняли від мами-кішки й кинули з братиками та сестричками у сміттєвий бак? Ви чули, як воно жалісно нявчить? Це і є причина, чому я завжди допомагатиму безпритульним тваринкам – сказала Світлана Тичина. Такі думки змушують задуматись та переглянути своє ставлення до тварин, що живуть на вулиці.
Щороку третьої суботи серпня відзначають Міжнародний день безпритульних тварин. Це чергова нагода привернути увагу до проблеми бездомних домашніх улюбленців, розповісти максимальній кількості людей про їхню трагічну долю, виховати у власників тварин свідоме ставлення до своєї ролі та запобігти зростанню кількості бездомних кішок і собак, а також жорстокому поводженню з ними.
У тому, що кількість безпритульних тварин зростає винні не самі тварини, і навіть не місцева влада, а люди, що виганяють на вулицю кота чи собаку. Причин, чому доглядати далі не хочуть безліч, проте жодній немає виправдання.
У Хорошеві є чимала, як виявилось, кількість небайдужих людей, які не просто підгодовують малих безхатьків, але й лікують, стерилізують, будують будиночки чи будки. Ми поспілкувалися з деякими із них. Світлана Тичина далі ділиться думками:
– Я нікому не навʹязую любов до тварин. Кожному своє, як то кажуть. Не хочеш допомагати – не допомагай, але і не нашкодь! Кидати отруту тварині, яка радо вибігла тобі назустріч з надією, що принесли поїсти – це найстрашніше на що здатна людина. Такі вчинки заслуговують найсуворішого покарання, як за вбивство!
Я дуже сподіваюсь на лояльність місцевої влади, яка може посприяти появі стерилізаційного центру в Хорошеві, адже це один із методів вирішення проблеми безпритульних тварин.
Анастасія Трофімова розповіла історію, як їй довелося ритися у смітнику, бо побачила там пінопласт, а це чудовий утеплювач на зиму для будиночків тварин. На питання, як реагують люди, що живуть в будинках, біля яких хтось підгодовує тварин та чому потрібно допомагати звіряткам, вона відповіла:
– Я не можу пройти повз цих бідолашних, кинутих напризволяще. Найгірше те, що знаходяться нелюди (по іншому не назву), що знущаються з цих обездолених малят. Живодерством займаються як дорослі, так і діти. Це величезна проблема та прірва у вихованні. Біля житлових будинків зазвичай ми ставимо лише тарілочки з водою та їжею. Будиночки намагаємось облаштувати там, де знайшли тваринку. Звичайно ми й прибираємо після них.
Іще одна співрозмовниця Анастасія Шевчук-Мороз, «мама» чималої кількості безпритульних тварин, висловила такі думки:
– Я давно стала ділити всіх на дві категорії: люди та Люди. Хто дав мені таке право? Саме життя. Очі врятованої вдячної собаки та очі мертвої кішки, яку вбив каменем сусід… Те, що у нас у Хорошеві немає організації, яка б займалась хоча б стерилізацією тварин (я вже мовчу про притулок), це сором ще той! Якби кожна мама з дитинства вчила своїх дітей любити тварин та допомагати їм, то не було б безхатніх котів та собак взагалі.
– Я завжди підгодовую тваринок та по можливості допомагаю коштами на стерилізацію. Головною причиною великої кількості безпритульних вважаю відсутність законодавства. Суворі закони не дозволили б людям робити аморальні вчинки та навчили б відповідати за потомство їхніх улюбленців – вважає Валентина Мельниченко.
Олег Козінський вважає, що проблема безпритульних тварин досить серйозна.
– На жаль, більша половина покинутих котиків і собак – це не потомство місцевих бродячих тварин. Їх привозять із сусідніх населених пунктів і покидають на вірну смерть. Скоро зима, тому треба активізуватись та якось допомогти тваринам, – говорить він.
Алла Устимович разом із донькою Анастасією також завжди підгодовують безпритульних тваринок. Це, певно, найкращий приклад виховання людяності та доброти, коли діти разом із батьками роблять добру справу. Вони також розповіли про жінку, що витрачає багато часу та грошей на бездомних тварин. Це Ніла Магдалінова. Двічі на день вона обходить місця, де збираються бродячі тварини (близько шести місць), носить їм каші, молоко, курячі лапки. Жінка на усе витрачає свої кошти, від бажаючих допомогти гроші не бере, лише продукти.
Ми назвали далеко не всіх добрих людей, що небайдужі до долі тварин-безхатьків. Щиро дякуємо їм за добрі серця та за гарний приклад людяності. Нам усім потрібно навчитися відповідати за свої вчинки, показати дітям гарний приклад любові та співпереживання до ближнього, можливо тоді світ стане кращим. Починаймо з себе!
Підготувала Любов Дем’янчук
