Нашого земляка, Героя-Захисника Сергія Каманіна провели в останню путь 11 липня. Родина залишилася без люблячого батька, чоловіка, сина, брата. Непоправну втрату понесла наша громада і вся Україна.
Народився Сергій Дмитрович Каманін 19 лютого 1986 року в багатодітній родині у селі Сколобів тоді ще Володарськ-Волинського району, нині Хорошівської територіальної громади. Закінчив він місцеву дев’ятирічну школу, пізніше здобув професію тракториста в Червоноармійському ПТУ. У 2005-2006 роках проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ. Спочатку в навчальному центрі «Десна» на Чернігівщині, а потім у Харківській області.
Повернувшись до цивільного життя, працював у Києві, потім у Житомирі на різних будівельних майданчиках. Останні роки перед війною він трудився у Пулинах на пилорамі. Де б не працював – був відповідальним, працьовитим, доброзичливим до людей.
Захоплювався природою, технікою. Був завзятим грибником та рибалкою.
Одружився у 2017 році з коханою дружиною Дар’єю. Разом у любові та злагоді виховували сина Артема. Цьогоріч хлопчик уже буде першокласником.
Дружина Дар’я Каманіна розповідає: «Ми з Сергієм познайомилися в Сколобові. Я приїздила до бабусі в село з Житомира, була одинадцятикласницею, а він уже був після армії. Ніколи не пошкодувала, що нас із ним звела доля. У мене був найкращий у світі чоловік. Коли Артемко народився, то був дуже неспокійним. Я його гляділа цілий день, дуже стомлювалася. А Сергій приходив з роботи й цілу ніч був із дитиною, давав можливість мені відпочити. І знову йшов на роботу».
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації, а саме 26 лютого 2022 року, Сергій Каманін добровільно став на захист України. Хоча у нього була можливість не йти на військову службу через здоров’я дружини, проте він був свідомим громадянином і патріотом України.
Був призваний у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду. З квітня 2022 року був переведений у 46-ту окрему аеромобільну бригаду, в складі якої виконував бойові завдання на Херсонщині, де й отримав контузію й осколкове поранення. Лікувався в Одесі, а пізніше проходив реабілітацію в Хорошеві. У 2023 році був переведений у 39-ту бригаду тактичної авіації. І з травня цього року виконував бойові завдання в Харківській області. Він був солдатом, служив на посаді далекомірника зенітно-артилерійського відділення зенітно-ракетно-артилерійської батареї.
Каманін Сергій Дмитрович під час проходження військової служби зарекомендував себе як відповідальний, добросовісний військовослужбовець, добрий, товариський.
За мужність і самовідданість при захисті Батьківщини був нагороджений державними та відомчими нагородами й відзнаками.
Героїчно загинув 5 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Стариця на Харківщині.
У Житомирі у Свято-Михайлівському кафедральному соборі відслужили заупокійну службу. Попрощатися з Героєм зібралися рідні, близькі, побратими, односельці, керівництво Хорошівської селищної ради.
На кладовищі з прощальною промовою виступив староста Сколобівського округу Хорошівської ТГ Микола Лисюк, а також командир 39-ї бригади, військовий капелан та представниця Житомирської міської ради.
Поховали Сергія Каманіна із громадянськими й військовими почестями на Алеї Слави кладовища «Дружба», що у Житомирі.
Ніколи не загоїться рана у серцях рідних: матері Ольги Леонідівни, дружини Дар’ї, сина Артема, братів Володимира та Руслана, сестер Тетяни, Анни, Олени та всіх близьких.
Дружина у скорботі поділилася: «Сергій усе вмів. У нього до всього був хист. Він сам робив ремонти. Ремонтував усяку електротехніку. До мене й сина завжди ставився з любов’ю і повагою. Дуже мріяв, що у нас буде ще донечка… Ще на початку доби 5 липня, кілька хвилин після 24-ї години, Сергій привітав мою сестру з днем народження. А вже в другій половині дня нам повідомили, що він загинув. Це дуже тяжка і непоправна втрата…»
Хай же добра пам’ять про Сергія Каманіна залишиться назавжди в серцях усіх, хто його знав. А ім’я його як Героя-Захисника держави буде навічно записане в історії України.
Слава Героям! Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
