Поговоримо про прислів’я?
(Нагадування)
Ви знаєте, а може й вживаєте слова «Береженого Бог береже», яке має pociйський відповідник. рociяни чомусь забувають додати до нього належну другу частину. Має бути так:
«Береженого Бог береже, а козака шабля».
Або ж теж змосковщене: «Семеро одного не чекають».
І оригінал: «Семеро одного обідати не чекають, а сміливий і один їсть».
«Моя хата скраю, нічого не знаю» – теж скоротили piciяни. Насправді — це давнє козацьке прислів’я: «Моя хата скраю — першим ворога стрічаю» (а наші військові вже замінили на “стpiляю”).
Козаки, що займалися військовою справою й жили на околиці, першими зустрічали ворога у разі атаки. Пocтpiли та звуки боротьби будили всіх односельців, і вони разом ставали до бою. Тобто все, де йдеться про мужність, хоробрість, козацьку звитягу, вміння боротися, російська імперія зводила на пси.
Тож нумо збагачувати мову й повертати до неї те, що їй належить. Пропоную короткий перелік саме українських приказок та прислів’їв, які імпонують мені:
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Або пан, або пропав.
Апетит з їдою прибуває.
Багатий, як циган на блохи.
Багатому й чорт яйця носить.
Бачить кіт сало, та сили мало.
Без труда нема плода.
Біда помучить і мудрості научить.
Боятися вовка — у ліс не ходити.
Було б пшоно, а каша буде.
Було, та за водою пішло.
Велике дерево поволі росте.
Видно пана по халявах.
Високо літає, та низько сідає.
Вище себе не підскочиш.
У нього руки на всі штуки.
Ворона вороні ока не видовбає.
Всякому овочу свій час.
У тихому болоті чорти водяться.
В умілого й долото рибу ловить.
Вчи лінивого не молотом, а голодом.
Гостре словечко коле сердечко.
Гуртом і батька добре бити.
Де багато господинь, там хата неметена.
Де відвага, там і щастя.
Дешева риба — погана юшка.
Діло майстра величає.
Краще погана дорога, ніж поганий супутник.
Ласа кішка до риби, та у воду лізти не хоче.
На хорошу квітку і бджола летить.
Нехай буде гречка, аби не суперечка.
Перший млинець нанівець.
Спить, хоч із гармати стріляй.
Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
Шабля ранить тіло, а слово — душу.
Як «на» — то чує, а як «дай» — то глухий.
Як овечка: не мовить ні словечка.
Elizabeth Bielsk
Із ресурсу «Жива БАРАХОЛКА України»
Підготував Олександр Голяченко
