Активна системна робота з військовими та їхніми родинами на часі вже давно, ще з 2014-го року, а з 2022-го її актуальність збільшилася в рази. Проблем багато, вони належним чином не вирішуються, а натомість накопичуються у суспільстві, в громадах. Щоб ці проблеми вирішувати, важливо робити їх відомими, разом шукати можливі рішення. Адже вони часто накопичуються не тому, що їх вирішити неможливо з тих чи інших причин. А тому, що без обговорення не завжди можна знайти рішення. А ще тому, що для ефективної реалізації рішення потрібна взаємодія, залучення людей.
Ми знову залучили до роботи в проєкті висококваліфіковану фахівчиню – психологиню Тетяну Кострицю. На заняттях із військовими та їхніми родинами вона надає дуже цінну інформацію, а ми, як медіа, поширюємо цю науку таким чином, щоб якомога більше мешканців наших громад теж навчилися.
У рамках діючого проєкту у нас є план заходів. Ми вже провели два заняття – для учасників бойових дій та їхніх родин у Новій Боровій. Найближчими днями відбудуться заходи у Хорошеві та Іршанську.
Висновок із останніх заходів у Новоборівській громаді: така робота дуже потрібна і затребувана. Ми робимо лише перші кроки, а в цій справі має бути системний підхід і послідовність. Вітаємо зацікавленість і цінування нашої роботи керівництвом та працівниками Новоборівської селищної ради, їхнє сприяння в організації заходів.
Ще раз переконалися, що ми це можемо і вміємо робити. І ці наші кроки спрямовані на консолідацію суспільства, взаєморозуміння, взаємоповагу у спілкуванні з тими, хто втратив своє здоров’я, зихищаючи всіх нас від загибелі й ворожої окупації.
Зокрема, в Новій Боровій наша тренерка пані Тетяна наголошувала: «Будь-яка людина, яка повернулася із зони збройного конфлікту, може мати небажані спогади про війну. Якщо відбуваються події, що її нагадують (вибухи петард, салютів, голосні неочікувані звуки, запахи, події), людина може реагувати дуже сильно – від появи нав’язливих образів перед очима і небажаних думок до спогадів бою (флешбеки (англ. flаsh — спалах, усвідомлення; bасk — назад) та інтрузії як емоційних неочікуваних переживань (лат. intrudо – вриваюсь). Ці спогади й емоції можуть бути настільки реалістичними, що людині здається, ніби вона знову на війні.
Усі ми при зміні однієї ситуації на іншу потребуємо певного часу для адаптації. Tак cамо і віŭcьковому варто дати cобі чаc, щоб призвичаїтиcь до мирного життя. Особливо якщо він/вона не були вдома тривалий період. Tакі реакції можуть бути особливо сильними у перший місяць після повернення додому. Ці реакції є нормальною cкладовою процecy адаптації. Більшість військових, які повертаються додому, адаптуються до мирного життя самостійно протягом кількох місяців. Лише у незначної кількоcті віŭcькових розвиваєтьcя ПTCP».
Психологиня пояснила, як відрізняти маленьку травму і велику в травматичному досвіді людини. Детально розказала, який механізм реакції на травму в організмі. Вона наголосила, що без цього розуміння ті, хто пережив стрес і залишився живим, не усвідомлюють, що з ними відбувається; часто вони відчувають, що з ними щось не так.
«Я свідомо детально інформую цільову аудиторію про природу травми, як вона впливає на мозок, на когнітивну, фізичну, емоційну, духовну та соціальну сферу. Травма може впливати на нашу здатність опрацьовувати думки, викликати відчуття сорому, провини, страху, гніву та болю; може впливати на м’язи, суглоби, травлення та обмін речовин, температуру, сон, імунну систему тощо. Також травма впливає на те, як ми починаємо бачити світ і ту реальність, яка нас оточує, – як правило, ми бачимо її небезпечною. Травма впливає на подружні стосунки, стосунки з родиною, друзями, колегами та незнайомими людьми, – коментує Тетяна Германівна. Із цими симптомами важко жити, але вони розвинулися як захисна реакція, щоб вижити. І, якщо людина їх розумітиме, – їй простіше буде ними керувати. Важливо пам’ятати: якщо ви змогли пережити жахливий досвід війни, тоді у вас є всі необхідні ресурси, щоб подолати симптоми цього досвіду», – резюмує експертка.
А ми нагадуємо нашим читачам, що дорога зцілення довга, але треба нею йти. Важливо терпляче робити крок за кроком. Колектив редакції буде й надалі у цьому допомагати усіма можливими способами.
Читайте газету «Прапор», наш сайт «Звісно.news», зокрема, рубрику «Ветеранський хаб», сторінки й канали в соцмережах, а також беріть участь у заходах і заходьте в редакцію для взаємокорисного спілкування!
Підготувала Надія Панченко
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»
