Усміхнена, привітна, доброзичлива – такою знають у Хорошівській громаді та за її межами Тетяну Леонтіївну Базилюк. Вона ніколи не пройшла повз покинуту голодну тварину, завжди відгукувалася на чужу біду, подавала руку допомоги кожному, хто її потребував. А сьогодні вона сама перебуває в тяжкому стані. Підступна тяжка хвороба щодня забирає сили і здоров’я жінки, завдає нестерпного болю.
Несла світло дітям
Тетяна Базилюк виросла в Красногірці. Навчалася в Червоногранітнянській і Топорищенській школах. Пізніше здобула вищу педагогічну освіту і переважну більшість трудового шляху працювала вчителькою української мови та літератури в Поромівській загальноосвітній школі. Вона щиро віддавалася роботі. Любила дітей, свій предмет, давала гарні знання учням. На кожному уроці й на позакласних заходах, у живому спілкуванні з дітьми вона виховувала любов до рідного краю, мови, людей, навколишнього світу, всього живого на землі. Прищеплювала своїм вихованцям сердечну любов до України.
Ії учениця Ірина Семеній (нині Лозовик) розповідає:
- Ми слухали Тетяну Леонтіївну завжди дуже уважно. Її уроки були цікавими, змістовними, емоційними. Нам з нею було затишно й добре. Ми в усьому відчували її любов і повагу до нас. І сьогодні її любимо, дуже поважаємо і переживаємо за її здоров’я.
Життя – постійна праця
Кілька років пані Тетяна працювала кореспонденткою в редакції районної газети «Прапор». Її публікації – емоційні, проникливі, правдиві. Вона любила писати нариси про людей, їхню творчу працю, досягнення і внесок у розвиток рідної громади, району, держави.
Тетяна Леонтіївна завжди активна в громадському житті. Вона є однією із засновниць громадської організації «Нитка Аріадни». Охоче брала участь в суспільно-корисних справах. Дуже часто перераховувала власні кошти на лікування тяжко хворих дітей, поранених воїнів АТО. З початку російсько-української війни на Донбасі разом із родиною постійно допомагала волонтерам у справі підтримки наших воїнів-захисників на передовій. Такими ж патріотами разом із чоловіком виховали трьох прекрасних дітей і тепер віддають своє серце й час у вихованні онуків.
Життя пані Тетяни – постійна праця. Якщо не за письмовим столом над зошитами і конспектами чи новою публікацією, то у квітнику або на грядках. Вона дуже любить щедро роздавати квіти й ділитися насінням із друзями й усіма, хто попросить, а також пригощати урожаєм городини чи садовини усіх охочих. Завжди це добірна полуниця, пахуча селера, сонячні помідори – усе доглянуте й екологічно чисте.
Наполеглива робота над собою
Упродовж 63-х років життя Тетяна мала не дуже гарне здоров’я. Особливо діставав ревматизм. Хворіли суглоби. Проте вона постійно над собою працювала. Робила зарядку, вела здоровий спосіб життя, слідкувала за харчуванням. Довгий час вона оздоровлювалася за системою Іванова. Добре знається на травах. Збирала пахучі вітамінні чайові набори. Ділилася ними із людьми. Намагалася багато ходити, щоб зміцнити серце і м’язи. Усе життя вона дуже відповідально ставилася до власного здоров’я. Вчасно зверталася до лікарів.
Проте, на превеликий жаль, не завжди ми можемо передбачити чи відчути небезпеку.
Найважче – випробування тяжкою хворобою
Нещодавно у пані Тетяни діагностували рак. Кілька сеансів дороговартісної й тяжкої хіміотерапії не дали бажаних результатів. Сьогодні вона перебуває на серйозних і дорогих знеболюючих. Проте ні вона, ні родина, ні близькі друзі не полишають надії на порятунок. Сподіваються, що інші методи лікування допоможуть досягти бажаної ремісії. Але ж зрозуміло, що й знеболення, й лікування такої тяжкої хвороби потребують захмарних коштів.
Чоловік Олексій Миколайович ділиться:
- Коли ми дізналися про цей страшний діагноз – для Тетяни й усієї родини це був шок. Проте вона сказала нам усім: «Ніхто не збирається вмирати. Не панікуємо. Просто лікуємося і живемо в нових умовах», – ми дуже поважаємо її за таку позицію.
До людей у соціальних мережах задля порятунку улюбленої вчительки звернулися її учні – випускники Поромівської школи, які дуже люблять і поважають свою наставницю та дуже хочуть їй допомогти подолати хворобу. Підтримали це звернення ми, колеги з редакції газети «Прапор», численні друзі та знайомі Тетяни Леонтіївни. Вона все життя допомагала людям, намагалася робити добро. А тепер у такий тяжкий час випробувань долі просимо всіх небайдужих допомогти Тетяні Базилюк побороти біль і справитися з цією підступною і тяжкою хворобою.
Хай добро повертається кожному сторицею! Будьте всі здорові й щасливі!
