Продовження.
Там я зустрів знайому, яка свого часу принесла у музей старі речові предмети. Ми обнялись як близькі родичі, які, ніби, багато років не бачились… та пообіцяли триматись! https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5069956853083738&id=100002084214841
Відвідав із товаришем кав’ярню. Окрім запашної кави, покуштували випічку, яку готують місцеві жителі, такі собі «стейкхолдери воєнного часу». Зайшов у продуктовий магазин, де набрав усього, що хотів, але не спрацювал термінал на касі (таке буває і в мирний час). Обмежився пляшкою кефіру та набором булочок (вийшло як у тій пісні гурту ЧайФ – «Бутылка кефира, пол батона, А я сегодня дома»), заплативши за покупку готівкою.
Зустрічався з друзями, які розповіли, що забезпечили своїх батьків необхідними ліками; що мають достатньо продуктів харчування; що їхня донька, яка ходить у початкову школу, переживає над тим, що навколо відбувається та погано спить.
Їхній дорослий син, цьогорічний випускник ліцею, завзято допомагав дорослим споруджувати блокпост («прибігав увесь мокрий додому, переодягався і знову на свій «фронт»).
Слава українські молоді! Ми просто зобов’язані перемогти!
Завершення буде.
Олександр Голяченко
