Як не стати жертвою інформаційно-психологічної спецоперації
Війна з російськими загарбниками триває не лише на фронті, і не тільки останні сім місяців. І навіть якщо ви не військовий, не медик чи волонтер і не той, хто підтримує армію своєю працею чи фінансами, ви все одно на війні. Бо йдеться про «бойові дії» в інформаційному просторі – в медіа, соціальних мережах, на кухні, лавочці біля під’їзду чи в транспорті, де точаться ще ті розмовні баталії. Будь-яке повідомлення, яке свідчить про «зраду» чи «перемогу», шокує чи надихає, може виявитися не просто інформацією, а елементом інформаційно-психологічної спеціальної операції (ІПСО), яку хтось запланував та впроваджує в суспільстві. Таку інформацію фахівці називають упередженою, і головні її риси – спрямування на емоції, а не на логіку і представлення обмеженого погляду на тему повідомлення.
Якщо вам здається, що ви – «міцний горішок» і абсолютно стійкі до впливів ззовні, скоріше за все це лише здається. І якщо вже такі часи, що уникнути участі навряд чи вдасться, треба озброїтися настільки, щоб хоча б не ставати жертвою таких спецоперацій. Бо у кожного з нас є слабкі місця і так звані тригерні теми, що викликають яскраві емоції. Саме на них «грають» маніпулятори, переслідуючи певну мету.
Катування як зброя
Дуже яскравий приклад «гри на нервах» – розповіді про нібито кастрованих українських військових, що повернулись із російського полону. Власне, мені доводилось чути такі повідомлення з посиланням на «знайомих, у яких родичі працюють в госпіталі» у Києві, Львові та Запоріжжі. Апофеозом цієї історії стало відео катування воїна ЗСУ, яке нещодавно «підірвало» вітчизняний інтернет-простір – пам’ятаєте? А чи задумувались ви, нащо це було зроблене? Зверніть увагу – мова не про те, чи правда це? На жаль, маємо забагато доведених прикладів звірячої поведінки ворога, і можемо припустити, що такі випадки дійсно мали місце. Але, зважаючи на ступінь болючості і сакральне значення теми позбавлення статевих органів, навіщо поширювати інформацію (ніким не підтверджену, бо чоловіки не наважаться зізнатись, а медики мають дотримуватись лікарської таємниці), та ще і відео?
«Відео катувань – це ІПСО. Мета цього ІПСО – шокувати, зневірити, викликати тваринні непідконтрольні емоції, лють, розбити ваше серце, відняти віру не те щоб у перемогу, а у життя та у завтрашній день, та й бажання його жити. Знекровити українську націю через знекровлення кожного та кожної окремо. Просто дивлячись та проживаючи це відео, ви генеруєте, хочете ви цього чи ні, саме таку реакцію, на яку розраховано. Ви сприяєте досягненню ворогом його цілей. Не робіть цього!» – звертається через власну Фейсбук-сторінку керівниця проєкту з протидії дезінформації й розвитку медіа у Посольстві Великої Британії в Україні Марина Безкоровайна.
За словами фахівців, мета цієї конкретної операції полягає в тому, щоб спровокувати українських військових, обурених і шокованих такими повідомленнями, у відповідь «так само» поводитися із російськими полоненими. Можна лише уявити, з якою радістю і швидкістю російські пропагандисти готові «розганяти» інтернетом відео катувань своїх полонених воїнами ЗСУ. Так само легко уявити, як це може вплинути на репутацію нашої армії та країни в цілому.
Як стверджує кореспондент АрміяInform Антон Печерський, небезпека цієї ІПСО полягає у тому, що ворог прагне дегуманізувати українців, виставити їх такими само жорстокими нелюдами, як і рашисти. «Цей меседж скерований насамперед на міжнародну спільноту, а також на російське суспільство. Іноземцям, які спостерігають за війною ззовні, повідомляють: обидві сторони однаково жорстокі». Між тим, за офіційними даними Офісу Генерального прокурора України, станом на початок вересня 2022 року рашисти убили 383 дитини, 742 – дістали поранення. Натомість українці не завдали шкоди ЖОДНІЙ російській дитині.
«Розпові вчительке»
Під час інформаційної війни росії проти України мета одна – знищити унікальну згуртованість, яку продемонструвало наше суспільство. А для цього нас слід посварити, тобто розділити. Згадайте, які «хвилі» обурення однієї частини суспільства іншою ширились останнім часом. Про тих, хто п’є каву в Європі, поки «хлопці б’ються на фронті, а ми потерпаємо в тилу». Про те, що начебто воюють лише представники західних областей України, а «східняки» відсиджуються. Чули таке? І безліч інших висновків, підґрунтям яких стають поодинокі приклади або навіть фейк, тобто вигадка.
До речі, експерти відмічають, що останнім часом українське суспільство почало краще бачити саме фейки. Особливо «топорні», як, наприклад, цей.
Про те, що в українських школах начебто закликають дітей «стучати» на батьків, нещодавно повідомив проросійський сайт-«сміттярка» «Донпрес». Немовби фото надіслали в редакцію з української школи. «Добавить к этому нечего, что будет с целым поколением уже становится ясно», – резюмують невідомі «журналісти» (і це, до речі, є порушенням стандарту якісної журналістики, згідно з яким кожен факт чи думка мають належати конкретному джерелу чи особі). Ну, а будь-якому притомному українцю є що додати, принаймні побажати вчити мову чи шукати більш притомний перекладач, бо «розпові вчительке» – це точно не по-українськи.
Реакція українців на це повідомлення не виправдала сподівань пропагандистів. З одного боку, вони хотіли показати, що в українському суспільстві процвітає справа «Павліка Морозова» (відомого радянського піонера, що «здав» свого батька), тобто, такі вчинки не роблять нації честі. Але, зважаючи на те, що з прикладу виникають радянські аналогії, автори «вкиду» також натякають на спільне минуле росії й України, на те, що усі ми однакові.
Інший приклад, пов’язаний з освітою (про російських вчителів, начебто затриманих у звільнених ЗСУ містах Харківщини), виявився ще більш багатошаровим, і українські фактчекери провели з цього приводу низку розслідувань. Бо спочатку у мережі стрімко розповсюдилася російська інформація про звірства, яким «бандерівці» піддадуть освітян, які приїхали до окупованих міст «сеять разумное, доброе, вечное».
За словами журналістки «Новое время» Ірини Ромалійської, яка звернулась по коментарі до Офісу генпрокурора, інформація про російських вчителів – фейк. Усі українські медіа, що розповсюдили це повідомлення, не посилалися на джерело інформації, однак тема виявилась настільки актуальною, що дуже швидко розповсюдилась інтернетом. «Я не знаю, хто і навіщо запустив цей фейк. Українська сторона – для того, щоб залякати інших російських вчителів, які хочуть їхати? Можливо. Російське ІПСО, щоб, наприклад, росіянам вдарити по ще одній скрєпі – “вчителях”? Чи там, наприклад, щоб російським лібералам показати страшних бендерівців?» – розмірковує медійниця.
Але як би воно не було, маємо справу із певною маніпуляцією спільнотою, яка знов поділилась на два табори (наче і справді були ті вчителі): тих, хто підтримує покарання освітян, і тих, хто вважає, що вони не скоїли ніякого злочину.
Якщо істина дорожча…
До речі, останнім часом російські пропагандисти все частіше працюють «під прикриттям» і роздмухують чергову зраду з жовто-синіх сторінок у Фейсбуці чи каналів у Телеграм, прикрашених українською символікою. Будьте обережні – кольорова гама і демонстративні патріотичні гасла не гарантують правдивого змісту. «У соцмережах вони роблять те саме, що і диверсанти, які вдягають український піксель і під виглядом бійців ЗСУ проникають у наші тили, щоб, лишаючись невиявленими, максимально нашкодити Україні», – каже Антон Печерський.
Отже, все дуже складно. Що ж робити? Маємо два варіанти поведінки. Перший – нічого. Тобто не реагувати, ігнорувати і головне – не поширювати інформацію, навіть таку, яка вражає і шокує. Другий – ставати фактчекером-аматором. Так, це потребує часу та зусиль, але якщо певна інформація є дійсно важливою для вас і вашої інформаційної «бульбашки» (оточення, яке наявне в соцмережі, – друзів, підписників, певних груп за інтересами чи спільнот), то доведеться попрацювати.
Перш за все – критично подивитись на повідомлення і спробувати відповісти на питання: чому саме зараз і саме мені на очі воно потрапило? Щоби що? Можливо, вже на цьому етапі ви зрозумієте, що певна новина не така вже і важлива, ба більше – відволікає вашу увагу від більш суттєвої наочної проблеми.
Другий крок: звідки повідомлення взялося, хто чи що є його джерелом? При цьому формулювання «СБУ повідомляє» чи «військові стверджують» не мають викликати довіри. Ходіть на офіційні сторінки чи сайти установ (це швидко і безкоштовно), щоб перевірити, чи є там ця інформація. Або телефонуйте на «гарячі лінії», які мають усі ключові державні структури.
Третя порада – шукайте відповіді в мережі (гугліть). Прізвища, назви міст, дати, незрозумілі терміни, абревіатури, сленгові слова – все можна і треба вводити в пошуковик, співставляти, робити власні висновки.
Також слід пам’ятати, що в українському сегменті Інтернет можна знайти багато корисних безкоштовних курсів щодо інформаційної гігієни, медійної грамотності, фактчекінгу. Користуйтеся! Такі навички зроблять вас менш вразливими до ворожих маніпуляцій, а це означає, що ви збережете більше енергії для боротьби із справжнім ворогом та відбудови України після Перемоги.
Довідково До елементів ІПСО відносять дезінформацію, пропаганду, перебільшення певної інформації або применшення іншої, диверсії в тилу, кібератаки. Ідея інформаційно-психологічної операції полягає в тому, щоб вплинути певним чином на настрої окремих груп у суспільстві.
Думка експерта
Валерій Пекар, громадський діяч, публіцист, викладач, співзасновник Громадянської Платформи «Нова Країна»:
– Інформаційно-психологічна спецоперація – це не просто масований наступ ботів із продуманим меседжем. Це масований наступ ботів із таким продуманим меседжем, що він потрапляє в серце стомлених, емоційно виснажених, постійно психологічно перенапружених людей, які включаються на підтримку цього меседжу з такою силою, що вже й боти не потрібні. А друга стадія ІПСО – це прогнозований наступ тих, хто не включився, на тих, хто включився. А потім контрудар тих по тих. Товариство, наші вороги вчилися це робити десятки років і витрачають на це мільйони. У нас проти цієї зброї нема нічого, окрім критичного мислення, рефлексії та холодної голови. І любові одне до одного – тієї, що робить нас єдиним народом.
Олена Самойленко, медіаекспертка ГО «Інститут демократії імені Пилипа Орлика»
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Разом Краще» ГО «Інститут Креативних Інновацій» та Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини в рамках програми Чорноморського фонду регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора та ГО і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу
