22 грудня – День енергетика України. Сьогодні ми хочемо розповісти про фахівця, електромонтера Хорошівського РЕМ, який пропрацював за своїм фахом на одному підприємстві понад 50 років.
Це Юрій Сафронович Степанчук. Він народився у Володарськ-Волинському в 1955 році. Закінчив середню школу, потім Житомирське професійно-технічне училище №9. Здобув спеціальність електромонтера сільської електрифікації 4 розряду. А вже з першого серпня 1972 року влаштувався на роботу у Володарськ-Волинський підрозділ Житомирського обласного підприємства сільських мереж. Підприємство з тих пір проходило різні реорганізації й перейменування: і Житомирське західне підприємство електричних мереж, і Коростенське підприємство електричних мереж, і Володарськ-Волинський РЕМ МД №1, а тепер Хорошівський РЕМ АТ «Житомиробленерго». Пройшов Юрій Сафронович шлях від електромонтера-контролера до електромонтера з експлуатації розподільчих мереж 5 групи.
Я розпочав працювати, коли ще було старе приміщення. Працювали в районі тоді дві наші бригади – у Володарськ-Волинському і в Новій Боровій. Ну, і чергові ще були на підстанції. У нас була бригада з 12 чоловік. Тоді ми вручну копали ями під опори, вручну їх ставили. Робота була і відповідальна, і фізично тяжка. У нас був автомобіль ГАЗ-51, кунг і один трактор. А на дільниці в Новій Боровій був тільки автомобіль.
Зараз я працюю в бригаді. Нас 7 людей: майстер, водій і п’ятеро електромонтерів. Нині на кожну бригаду є автомобіль, відповідна спеціальна техніка. Є бурильно-кранова установка, яка стоїть на тракторі. Вона виконує багато роботи: везе опори, бурить ями і ставить опори. Зараз наша праця теж непроста, але набагато легша, ніж була колись.
За такий довгий трудовий шлях Юрію Сафроновичу доводилося не раз ділитися тонкощами професії з тими, хто новенький прийшов на підприємство, а також зі своїми молодшими, менш досвідченими товаришами.
Проте і сам він упродовж років навчався у старших колег, які свого часу із ним ділилися досвідом, були наставниками в роботі. Серед них – бригадир Козачок Петро Миколайович, старші колеги: Валентин Климентійович Тичина, Микола Петрович Шевчук, Віктор Феліксович Маковський та інші.
Ми запитали у Юрія Сафроновича, а що ж найважче у його роботі.Найважче – коли снігопади, дощі, ожеледь, коли стихія ламає опори, обриває проводи, валить дерева, що пошкоджують електромережу, або коли нестерпна спека чи буревій. А ми в таких умовах маємо все полагодити, відновити, дати людям світло і тепло. Не раз доводилось працювали і вдень, і вночі. Іноді після стихійного лиха ми справлялися із проблемами на своїй території і нас посилали ліквідовувати наслідки, зокрема, і в Народицький район, і в Малинський та й в інші. Ми допомагали колегам. Якщо якась аварійна ситуація виникає серед ночі – нам телефонують, і їдемо працювати, – розповідає досвідчений енергетик.А що є найважливішим у вашій професії й роботі? – запитали ми героя нашої оповіді.Найважливіше – дотримуватися правил безпеки. Найперше: відімкнуть, перевірить, заземлить. Забезпечить власну безпеку. Це головне правило. А потім – усе інше.
Дякуємо Юрію Сафроновичу за багаторічну сумлінну працю. Понад пів століття на одному підприємстві – це почесно. Хай ще будуть сили, здоров’я, бажання працювати і мати задоволення та вдячність за свій труд.
А ми з нагоди професійного свята сердечно вітаємо усіх енергетиків. Зичимо сили і здоров’я переборювати труднощі у цей складний воєнний час! Дякуємо за невтомну працю! Зичимо Перемоги, Миру, можливості спокійно жити і працювати у рідному краї, у своїй вільній країні!
Підготувала Надія Панченко
