Хуго Шмайссер в своих воспоминаниях пишет: «Если бы не этот придурок Миша Калашников, который вечно путался у нас под ногами и мешал всем работать, мы бы изобрели АК-47 не в 52-м, а в 1947, как и планировалось. Не было ничего дурнее и вреднее для инженерного бюро, чем этот заносчивый кретин, который вечно лез со своими лаптями в наши чертежи. Отто дважды порывался его задушить, Ганс — прибить рейсшиной, а Фриц — заколоть циркулем. Болван никак не понимал, что он всем мешает. Я, как мог, успокаивал друзей по несчастью: по крайней мере, мы были в тепле и накормлены, в отличие от наших товарищей на лесоповале. Переломным стал 1951, когда Миша ушел в длительный запой: Альберт придумал напоить его спиртом, в котором мы промывали пружины испытательных экземпляров. Поняв, что с помощью водки мы легко можем от него отделаться, я, скрепя сердце, украл в лаборатории 12 литров, и велел передать их Михаилу. Нам нечем было чистить наши испытательные образцы, зато мы были избавлены от его присутствия. Теперь он появлялся в бюро раз в месяц, небритый и страшный как черт, с трясущимися руками, требуя свою вечную chekushka. Мы давали ему новую банку и выпроваживали прочь. К концу года испытательный экземпляр был готов. Мишу привезли на стрельбы в детских санях, пьяного и с гармошкой».
P. S. Із біографії Гуґо Шмайсер. «Вікіпедія».
У жовтні 1946 р. Гуґо Шмайсеру в примусовому порядку (як і всім німецьким фахівцям, що опинилися на підконтрольній СРСР території, у всіх без винятку галузях військової техніки) наказують як фахівцеві зі стрілецької зброї поїхати на декілька років у Радянський Союз на Урал. Це розпорядження стосувалося і всіх інших відомих конструкторів зброї з міста Зуль. Їм дозволено взяти з собою сім’ї.
Німецькі фахівці прибувають 24.10.1946 на особливому потягу до Удмуртії. Після прибуття Гуґо Шмайсера в КБ іжевського заводу «Іжмаш», він і решта фахівців були поселені в столиці Удмуртії — місті Іжкар. Місяцем раніше з Іжкара на полігон Щурово і збройове виробництво в м. Ковров виїхав М. Калашников. Йому в цей час було 27 років. В Іжкарі, окрім Шмайсера, залишилися такі талановиті зброярі як Бранітцке, Шинк, Вернер Грюнер.
Згідно з офіційною радянською, а потім російською історіографією, автомат АК-47 створив умілець-самоучка Михайло Калашников, що походив з багатодітної розкуркуленої селянської родини з Алтаю. На час створення перших зразків автомата StG-44 в 1944 році Калашников був 25-річним сержантом радянської армії, з освіти мав за собою тільки сільську школу 7-річку та курси механіків-водіїв танка. Досі нез’ясованою залишається доля участі у створені зброї колективу полонених німецьких інженерів-конструкторів на чолі з Гуґо Шмайсером.
У СРСР Гуґо Шмайсер утримувався до 1952 року, потім він повернувся до Німеччини.
Підготував О. Голяченко
