Уже більше року у родині Валерія Панченка та Лідії Рябіченко живе дуже незвичний домашній улюбленець – білченя Стьопка. І це не примха – мати екзотичну тваринку вдома, а необхідність допомогти їй вижити.
- 15 липня минулого року син зателефонував мені і сказав, що зараз принесе білченя. Ми з чоловіком здивувалися, навіщо дорослому хлопцю (22 роки – ред.) нести нам таку тваринку додому. Проте, коли побачили, – все зрозуміли. Маля було дуже кволеньким, ще не обросло пушком. Знайшов Дмитрій його на дорозі. Певно, вкрала з дупла якась пташка і просто загубила. Шкода стало тваринку. Залишили, – захоплено розповідає Лідія Рябіченко.
Довелось «новоспеченим батькам» почитати багато літератури, консультуватись із людьми, що працюють у зоопарках, адже не мали досвіду догляду за білками. Цікаво, що білченяті не можна давати коров’яче молоко. Родина шукала власників кіз, потім із шприца годувати маленьке, щоб не загинуло. - Усі, хто знав про нашого нового члена родини, приносили зернята, горішки. Дуже любить наш Стьопка ліщину, охоче їсть волоські горіхи, ізюм, яблука. А от арахіс давати білкам не можна, – продовжує розповідь пані Лідія.
- Ми, коли побачили білченя, одразу вирішили, що це хлопчик. Стьопкою назвали в перший же день. Пізніше зрозуміли, що не помилилися зі статтю. Він жив спочатку в клітці для папуг і вільно пересувався по усьому будинку. Був дуже ручним, але з часом тварині стали потрібні дещо інші умови. Бо часто він робив нам шкоду: вигрібав землю з вазонів, обгризав листочки, стрибав і бігав, де хотів, точив зубки…
Зі старої шафи ми зробили йому будиночок, замість поличок встановили решітки, щоб зручно було прибирати, прилаштували дуплянку, поклали м’якенькі тканини, насипали тирси. Тепер у нього свої «апартаменти». І Стьопа дуже не любить, коли ми його турбуємо під час сну. Меншим він був більш ласкавим, проте розуміємо, що це дика тваринка, і любимо та тішимось ним зараз так само. Ми дуже до нього звикли, – ділиться «мама» Стьопи.
Питання, котре цікавить усіх, поставили і ми. Чому ж не відпускають білченя жити на волю? По-перше, як розповіли нам опікуни тваринки, Стьопа боїться вулиці. Він може побігати по фундаменту, біля будинку і відразу тікає в дім, боїться, щоб зачинили двері і його залишили. А, по-друге, вже й не можна, бо білченя змалечку жило в умовах, відмінних від природних, тому не зможе добувати їжу, а, отже, й не виживе.
Пані Лідія розповіла, що у сприятливих умовах білки можуть жити до 12 років, тож Стьопка ще довго тішитиме усіх своєю присутністю. Він, до речі, не єдиний домашній улюбленець Віктора та Лідії. У привітних господарів живе ще дві киці та собака. Кицьки часто полюють на Стьопку, тому якщо він не в своїй шафі, то на плечі у когось. - Він, як і всі тварини, знає своїх по запаху. Коли в хаті є чужі, то білченя спочатку обережно нюхає, лише потім дає себе гладити і брати на руки. Ми помітили, що в холодну пору року Стьопа менш активний, ніж улітку. Тому щоб він не набрав зайвої ваги, купили йому колесо, як для хом’ячків, щоб займався «фітнесом». А ще дуже любимо за ним спостерігати. Коли лякається – то притуляє хвоста до тіла, вкриваючи ним навіть голову. Час від часу видає дивні звуки, відтворити які дуже важко. Чи це радість, чи злість, чи інша емоція – ми поки що не зрозуміли. На зиму в тваринки росте підшерсток, тому вушка стають більш виразними, ніби вищими. Колір білченяти також змінюється залежно від пори року. Взимку у Стьопки боки стають сірішими та пухнатішими, – охоче розповідає Лідія Рябіченко.
Випадок, що змусив родину Панченків-Рябіченків залишити тваринку у себе, непересічний. Вони врятували маленьке життя, і за це їхній Стьопка радуватиме їх, тішитиме гостей. Проте хочемо застерегти усіх охочих брати дику тваринку додому заради потіхи. Не всі вони приживаються у людських умовах, часто роблять шкоду, а іноді й гинуть.
Ми у відповіді за тих, кого приручили, тож будьмо відповідальними та дбайливими господарями, а краще друзями чи «батьками» нашим домашнім улюбленцям.
Любов Дем’янчук
