В умовах військового стану є проблемою відвідати сусідній населений пункт. Мені нещодавно пощастило. https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=5069956853083738&id=100002084214841
Ми проїхали блокпост, який спорудила самооборона на околиці нашого селища. На ньому я побачив багато знайомих облич. На душі стало спокійніше.
Сусіднє селище також зустріло нас блокпостом. Він розміщений у досить вдалому місці (одразу видно чудову тактику АТОвців) і здалеку схожий на неприступну фортецю: на міцні залізобетонні стіни покладі мішки з піском, які поверх накриті захисною сіткою. Навколо багато «їжаків» та інших металевих конструкцій. На блокпості побачив багато порубаних дров, баки з водою, пакети з продуктами.
У селищі спокійно. Люди ходять у магазини та аптеки, стоять у черзі до банкомату. У центрі чимало осіб у камуфляжній формі із жовтими пов’язками на руках. Бачив авто «Червоного хреста». Спокійно та організовано працює штаб. Його очільник у постійному русі, спілкується з різними людьми, щось вирішує, розмовляючи по телефону. Активно працює гуманітарний сектор штабу. У місцевому закладі культури я побачив багато жінки та дівчати плетуть маскувальні сітки, приймають, сортують та відправляють «гуманітарну». Волонтерів реально багато, і своєю працею вони прискорюють нашу перемогу!
Слава українським волонтерам!
Продовження буде.
Олександр Голяченко
