У дитинстві часто бував у Севастополі, де жила рідна тітка. Я завжди буду вдячний їй за яскраві моменти свого раннього життя. Вона водили мене по пам’ятних місцях, що символізували оборону Севастополя у Кримській війні 1853-1856 рр. та під час Другої світової війни.
Тоді, у радянські часи, народилась пісня «Лєгєндарний Сєвастополь», яка сприймалась без обговорення і як належне. У ній є такий куплет:
«Сєвастополь, Сєвастополь
Гордасть русскіх маряков».
Зараз у мене виникає питання про «гордасть русскіх маряков».
У музеї-панорамі «Оборона Севастополя» мені не розповідали про те, що більше 70 % !!! особового складу російської армії були українці, мешканці південних областей імперії.
Не розповідали, що із 155 загиблих офіцерів тієї оборони, 55 українського походження.
Не розповідали, що із 111 кавалерів ордена Святого Георгія, 25 українці.
Лише про одного героя-українці дозволила згадувати радянська пропаганда – матроса Кішку. Петро Маркович Кішка народився у Подільській губернії (нині Вінничина). За бойові заслуги в обороні міста матрос Кішка був нагороджений Георгіївським хрестом і медалями.
Коли сучасна росія згадує про «героїчну оборону Севастополя в 1854–1855 рр.», варто завжди їй нагадувати, що ця оборона стала можливою завдяки героїзму десятків, сотень і тисяч відважних солдатів-українців – таких як Петро Кішка, Гнат Шевченко, Андрій Бобир та інші.
Олександр Голяченко
