Мабуть, кожен із нас хоч раз у житті погоджувався із твердженням, що «пробитися» по життю можуть лише ті, у кого є гроші чи потрібні знайомства, а ще краще – і те, й інше. Проте впевнена, що приклади, коли людина будує свій шлях сама завдяки своїй праці, розуму та наполегливості, також відомі багатьом. Одним із тих, котрі мають визнання завдяки своїй праці, є Микола Ліпісівіцький, завідувач кафедри германської філології та зарубіжної літератури Житомирського державного університету ім. Івана Франка, доцент кафедри, кандидат філологічних наук. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із Миколою Леонідовичем.  

Довідково: Працює за напрямом наукового дослідження «Сучасна німецька драматургія: видові категорії та переклад українською мовою». Є завідувачем науково-творчої лабораторії «Brecht-Zentrum», відповідальний виконавець проекту «Теорія та історія драми», голова осередку «Української спілки германістів вищої школи», член оргкомітету міжнародної наукової конференції «Брехтівські читання», відповідальний редактор наукового філологічного видання «Брехтівський часопис», член редколегії студентського науково-літературного часопису «Semper Tiro». Був учасником міжнародного перекладацького проекту «TransStar» (2013–2015 р.р.), здійснював керівництво проблемною групою «Сучасна німецькомовна драматургія» (2013–2018 р.р.), входив до складу журі I–II етапу Всеукраїнських конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт учнів, членів Малої академії наук (2017–2018 р.р.).   «Із вдячністю згадую своє навчання в Катеринівській, а потім у Будо-Рижанській сільських школах. Німецьку мову у нас викладали різні фахівці, найбільше – Єва Йосипівна Ліпісівіцька, а от власне випускника факультету іноземних мов серед них не було. Але основні знання, фундамент і, в першу чергу, вміння і бажання вчитися на уроках німецької – та й на інших теж – ми отримали достатньо, адже, на моє переконання, набагато важливішим для нас було надзвичайно сприятливе середовище для вчителів та учнів, атмосфера поваги до знань й інтересу до нового, а ще відсутність будь-якого комплексу меншовартості та навіть натяку на те, що ми, учні маленької сільської школи, чогось не можемо, чимось гірші за учнів міських шкіл. Згодом, навчаючись на факультеті іноземних мов Житомирського державного університету імені Івана Франка (куди дуже хотів вступити, можна сказати, мріяв про це) у фахівця з великої літери Катерини Михайлівни Дмитрук, я не раз чув від неї, що іноземної мови не можна навчити – її можна лише вивчити. Вирішальне значення має власне ставлення, зацікавленість, насолода від процесу вивчення мови. Дуже шкода, що вивчення німецької мови фатально скорочується і в містах, і в селах тоді, коли стрімко зростає кількість стипендій від німецьких організацій і робочих місць від німецьких підприємств у Німеччині й в Україні. Особливо дивує, коли чуєш, як батьки відмовляються від вивчення німецької мови дітьми, обираючи російську, яку можна вивчити самотужки через книги, фільми, музику і т.п., найлегше в порівнянні з іншими мовами. Але і така ситуація не безнадійна. Важливою передумовою опанування іноземної мови є також рівень володіння рідною мовою, бо, в першу чергу, йдеться про філологічну підготовку».

« Якось раціонально пояснити те, що зараз німецьку мову в школах стали вивчати набагато менше, важко. Володіння німецькою мовою, хоча б на початковому або середньому рівні, бажано в поєднанні з хорошими знаннями англійської, значно підвищує шанси на ринку праці. Володіння англійською вже стало необхідною передумовою для успіху в багатьох професійних галузях так само, як і володіння комп’ютером. Знання німецької мови, яка є рідною для понад 100 мільйонів європейців і тим самим є найпоширенішою мовою в Європі, державною мовою в економічно найпотужнішій державі Євросоюзу Німеччині, а також в Австрії, Ліхтенштейні, частково в Швейцарії, Люксембурзі, й офіційною регіональною мовою на півдні Данії, сході Бельгії та навіть на півночі Італії, відкриває цікаві перспективи для особистісного розвитку і є досить затребуваними з боку потенційних роботодавців. Численні німецькі підприємства та організації активно працюють в Україні й у Житомирській області зокрема, тож надають перевагу співробітникам, які володіють німецькою.

Нині спрощуються умови працевлаштування для українців у самій Німеччині, але знання мови залишається, звичайно ж, вирішальним. Тому, звісно, прикро чути, що в школах катастрофічно скорочують викладання німецької мови. Проте наш Навчально-науковий інститут іноземної філології реагує на такі нові виклики сьогодення і пропонує можливість швидко опанувати німецьку мову з самого початку навіть для тих вступників, які вивчали в школі англійську, адже для вступу на спеціальність «перекладач» або «вчитель німецької мови» потрібно мати сертифікат ЗНО з іноземної мови і не обов’язково з німецької. В останні 3-4 роки кількість студентів, які вивчили в школі англійську й вирішили опанувати в університеті німецьку, складає половину або й більшість у наших групах майбутніх перекладачів або вчителів німецької мови. Успіхи таких студентів підтверджують, що вивчення цих двох споріднених германських мов є порівняно легким і залежить, як завжди, від самого студента, його бажання вчитися та працювати задля майбутнього. До речі, приємно бачити серед наших студентів юних талановитих земляків із Хорошівщини.

«У Німеччині за останні 10 років мені доводиться бувати регулярно, адже обмін науковцями, викладачами, аспірантами та студентами між нашими країнами є досить активним. Численні міжнародні наукові, перекладацькі, мистецькі проекти надають можливість для коротко- та довгострокових візитів до Німеччини. Це дозволяє не лише отримати новий досвід у відповідній галузі, провести спільні наукові дослідження, взяти участь у наукових конференціях або семінарах, але й ближче познайомитися із культурою Німеччини та покращити знання німецької мови. Для викладачів та вчителів німецької мови стипендії для стажування у великій кількості надає Гете-Інститут. А для науковців та студентів основною адресою для отримання грантів та стипендій є Німецька служба академічних обмінів (DAAD), яка, наприклад, пропонує можливість відвідати кількатижневі літні мовні курси в одному з німецьких університетів для студентів усіх спеціальностей, які вивчають німецьку мову просто як іноземну, і не обов’язково як основний фах. Тому, маючи можливості для щорічних поїздок до Німеччини, замість бажання залишитися там на постійно є радше бажання знову й знову туди повертатися, але жити й працювати в Україні, де активна міжнародна співпраця відкриває важливі перспективи в розвитку професійної діяльності. Досить швидко, до речі, приходить розуміння, що перебувати за кордоном в статусі іноземного колеги та фахівця з певними здобутками в своїй галузі значно приємніше, ніж починати все спочатку, маючи апріорі гірші стартові можливості. Крім того, активне спілкування з німецькими колегами відбувається і в Україні. До Житомирського державного університету імені Івана Франка постійно приїжджають із лекціями та семінарами різні фахівці з Німеччини, наприклад, почесні професори нашого університету з баварського міста Аугсбург, доктори філологічних наук Юрген та Кароліна Гілесгайми, черговий візит яких відбудеться зовсім скоро».

«Питання про доцільність художніх перекладів та взагалі їх можливість є дуже складним і неоднозначним. Німецький філософ Ганс-Георг Гадамер вдало сформулював дилему існування перекладу, коли зазначив, що в теорії переклад неможливий, але на практиці відбувається щодня. Звичайно, повністю відтворити в перекладі оригінальний твір – завдання радше неможливе. Відомий американський поет Роберт Фрост взагалі стверджував, що власне поезія – це те, що було втрачено під час перекладу. Проте я глибоко переконаний, що кожен новий переклад дає нову інтерпретацію, нове життя оригінальному творові, власне продовжує та наповнює новими сенсами його життя. Переклад також збагачує ту мову, на яку виконується. Розквіту кожної з сучасних європейських національних літератур передував період активної перекладацької діяльності. Перший твір сучасної української літератури, «Енеїда» І.П. Котляревського, взагалі є своєрідним перекладом, переказом, травестією античної «Енеїди» Вергілія. Одним із критеріїв самодостатності сучасних європейських мов часто вважається наявність перекладу цими мовами таких підвалин нашої спільної культури, як «Іліада» та «Одіссея» Гомера та Біблія. Особливо приємно, що українською ці переклади виконали Борис Тен та Іван Огієнко, доля яких нерозривно пов’язана з Житомирщиною.

Тож я вважаю, що кожен переклад творів світової літератури українською є передусім здобутком для нашої мови й культури. Такі геніальні українські поети, як, наприклад, Максим Рильський, Павло Тичина, Василь Стус – були водночас майстрами художнього перекладу. Україна може пишатися незвичним для європейських сусідів шкільним предметом «Світова література», в межах якого учні саме завдяки перекладам можуть ознайомитися із творами найвидатніших письменників з усього світу, що значно розширює кругозір та збагачує світогляд випускників наших шкіл і вигідно вирізняє їх на тлі, наприклад, німецьких однолітків.

Звичайно, читання твору в оригіналі – це неповторне задоволення, але оволодіти на високому рівні багатьма мовами – надскладне завдання, і саме завдяки перекладам ми можемо вступити в особистий діалог з творами, і не важливо, якою екзотичною є мова оригіналу».

«Якщо ви любите мову, багато читаєте та пишете українською, то вам під силу будь-яка інша мова. Тому принципово важливо, щоб і в міських, і в сільських школах на високому рівні викладалася не лише іноземна, але й українська мова й література, а також світова література. Тоді, попри можливу нестачу уроків німецької та фахівців із відповідним дипломом, передумови для подальшого ґрунтовного вивчення німецької мови в університеті будуть значно кращими. Тож запрошую всіх абітурієнтів вивчати німецьку мову у нас – в Інституті іноземної філології Житомирського державного університету імені Івана Франка. А ще хочу побажати всім взагалі багато читати, вивчати іноземні мови, кожна з яких відкриватиме для вас нові світи, завжди бути вдячним своїм наставникам і пишатися власним краєм – Хорошівщиною».

Підготувала Любов Дем’янчук