Конституцією України гарантовано рівні права жінок і чоловіків. Однак часто жінкам доводиться стикатися з дискримінаційними проявами у різних сферах суспільства. Зокрема, коли жінки намагаються обійняти керівні посади або знайти високооплачувану роботу. На облік у пошуку роботи в Центрах зайнятості частіше стають жінки. Та й заробітну плату вони отримують у рази меншу. За даними Держстату України у першому кварталі 2021 року жінки в середньому отримували майже на 18 % меншу зарплату, порівняно з чоловіками.
Згідно з даними звіту Global Gender Gap Index (Глобальний індекс гендерного розриву) за 2020, який готують щорічно в рамках Світового економічного форуму, у категорії «Розширення прав та можливостей у політиці» Україна посідає 103 місце серед 156 країн світу.
Вибори до органів місцевого самоврядування 2020 року показали, що жінки стають активнішими й прагнуть змінювати свої громади. Наприклад, більшість депутатського корпусу Хорошівської селищної ради складають жінки. Зокрема, із 26 депутатів – 15 жінки. У Новоборівській територіальній громаді з 22 депутатів – 8 жінок представляють інтереси виборців. А в Іршанській із 22 депутатів – 10 жінок.
Ми поспілкувалися з трьома жінками-лідерками, які поділилися своїм
Захищатиму інтереси жительок і жителів села
Вікторія Грибовська-Поліщук у політиці нова людина: депутаткою Хорошівської селищної ради її обрали вперше. Попри постійну зайнятість на роботі (вона працює вчителькою біології та хімії у Грушківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів), попри сімейні клопоти, вирішила не стояти осторонь проблем рідного села, а докласти власних зусиль до позитивних змін у громаді.
– Дуже боляче за українські села, – ділиться пані Вікторія. – Зараз відбувається їх знищення. При наявності родючих земель в Україні мати масове безробіття й низький рівень життя сільського населення – неприпустимо. Особливо від цього потерпають жінки. Мала слушну нагоду запитати у одного із народних депутатів України про бачення урядовців та законодавців щодо ситуації знищення тваринництва, рослинництва на селі. Втішної відповіді я не отримала. Дивлячись на все це, я і вирішила бути активісткою – людиною, яка буде захищати інтереси жительок і жителів сільської місцевості. Стала депутаткою, увійшла до складу комісії з питань соціального захисту населення, охорони здоров’я, освіти і культури.
Подала депутатський запит на облаштування у Грушківській школі внутрішніх туалетів. Отримала підтримку від очільника громади та відповідних структурних підрозділів. Маю надію, що найближчим часом почнемо роботи. Звичайно, за такий короткий термін вдалося зробити вкрай мало, адже у селах громади вистачає проблем. Однією з найголовніших на сьогодні залишається стан доріг. Одним депутатським запитом чи простою ініціативою це питання не вирішити. Шукати кошти на ремонт доріг варто не тільки в громаді, а й долучатися до державних програм із ремонту доріг. Постійно озвучую керівництву громади проблеми моїх виборців через звернення громадян. Тісно співпрацюю у вирішенні нагальних проблем Грушківського старостинського округу зі старостою.
Мені досить комфортно працюється з депутатами-чоловіками. Особисто я не зустрічалася з упередженим ставленням щодо жінок у політиці. Навпаки, чоловіки мені завжди допомагали.
«Жінкам є місце в політиці!»
Громадська активістка, приватна підприємиця, очільниця громадської організації «МолодьДій», засновниця ГО «Незламні жінки» з Нової Борової Анна Матвієнко добре поінформована про нагальні проблеми громади. Вона декілька років працювала спеціалісткою селищної ради. Усі реалізовані ґрантові проєкти з поліпшення освітнього та соціально-культурного життя громади написала вона На виборах до органів місцевого самоврядування у 2020 році Анна балотувалася на посаду голови селищної ради. Проводила зустрічі з виборцями в усіх населених пунктах громади.
– Нещодавно я стала однією зі спікерок Форуму партнерів швейцарсько-українського проєкту DESPRO «DESPRO DAY» «Жіноче лідерство як потенціал місцевого самоврядування», що відбувся у Києві, – ділиться Анна Матвієнко. – Презентувала реалізовані проєкти у Новоборівській територіальній громаді. Ще розповіла про перспективи розвитку жіночого лідерства у сільській місцевості. Зі свого професійного досвіду скажу, що жінки більш зважено й ретельно ставляться до роботи.
Працюючи в органах місцевого самоврядування, я не побачила у громаді змін на краще. У більшості випадків,коли готували якісь проєкти, то думку громадськості не завжди брали до уваги. Тому, щоб почати зміни, я вирішила піти у громадський сектор. Одразу зареєструвалася приватною підприємицею. Нині, реалізуючи ґрантові проєкти для своєї громади, намагаюся залучати до співфінансування місцеві підприємства чи підприємців. Потроху зміни у наших населених пунктах відбуваються. Нам вдалося об’єднати й залучити ново борівських жителів до демократичних процесів.
Під час виборів до місцевих рад у 2020 році я вирішила балотуватися на посаду Новоборівського селищного голови. За час виборчої кампанії зустрілася з випадками сексизму та ювеналізму (ювеналізм – розповсюджений в суспільстві культ молодості, переоцінка її переваг). у ставленні до мене. Одна людина сказала мені: «Як ти можеш бути керівником? Так, ти класна, розумна, але ти – дитина, я ще пам’ятаю, як ти ходила на горщик. Як буду за тебе голосувати?» Тут я вбачаю дискримінацію за віком. А от у селі Фасова до мене підійшов чоловік і каже: «Гарно говориш. Скажи, що за тобою стоїть мужик, у якого є два мільйони, то я за тебе сто процентів проголосую, бо що ви, баби, самі можете?» Коли посадові особи обласної адміністрації попередньої каденції мені казали: «Ми ж вирішуємо більшість питань у бані. Що ти там із нами будеш робити?»
Проблема сексизму й стереотипів щодо жінок на місцевому рівні нікуди не зникла. Ще й досі активно побутує думка, що місце жінки на кухні. А у велику політику, зазвичай, йдуть справді вільні жінки, або ті, які мають потужну підтримку.
Спілкуючись із багатьма жінками Новоборівської громади, часто спостерігаю ситуацію, що вони бояться стати «вище» чоловіка. Повторюсь, що спрацьовує стереотип про верховенство чоловіка, а жінка має бути слабшою, поступиатись йому.
Власним прикладом ламаю ці стереотипи. Тепер ті люди, які за мене не голосували, змінюють свою думку про зроблений вибір. А ще вони постійно звертаються до мене за допомогою, бо зневірились у владі. Така ситуація, на жаль, за моїми спостереженнями, притаманна багатьом громадам.
Йдучи на вибори, я ставила перед собою мету показати людям, що є інші варіанти розвитку громади та можливість демократичного діалогу між владою та жителями. Вважаю, що потреби громадян мають бути для влади першочерговими. А ще я глибоко переконана, що жінки мають іти в політику на різних рівнях, бо мусять виконати свою дуже важливу роль у розвитку суспільства.
Потрібно згуртуватися і зрозуміти, що багато залежить від нас
В органи місцевої влади Галина Ширченко прийшла з посади директорки Добринського навчально-виховного комплексу школи І-ІІІ ступенів. Спочатку на посаду заступниці голови, а затим була призначена головою районної державної адміністрації, тепер уже колишнього, Хорошівського району. Вона – єдина жінка, яка обіймала цю посаду у нашому районі з часів незалежності. Окрім цього, пані Галина кілька разів обиралася депутаткою Володарськ-Волинської (Хорошівської) районної ради. Вона не з чуток знає про труднощі й переваги роботи в органах влади та місцевого самоврядування. Нині Галина Ширченко обіймає посаду заступниці Іршанського селищного голови.
– В Іршанській селищній раді жінки та чоловіки спільно працюють над вирішенням різних нагальних проблем. Ми одними з перших серед новостворених громад відкрили та забезпечили функціонування відділу соціального захисту населення, служби у справах дітей, покращуємо та розширюємо послуги Центру надання соціальних послуг населення. На даний час разом із колегами працюю над розробкою надзвичайно важливого документу – Стратегією розвитку Іршанської територіальної громади на 2022- 2027 роки. Я є заступником голови робочої групи та її координатором. Маю надію, що жителі селища та старостинських округів будуть не пасивними спостерігачами та «диванними експертами», а стануть активними учасниками з розробки та реалізації Стратегії нашої дорожньої карти, стратегічно важливого документу, адже ми всі хочемо позитивних змін. Успіх кожної громади – це успіх країни в цілому, де в мирній Україні будуть жити в комфортних, безпечних умовах із розвиненою сучасною інфраструктурою соціально захищені і щасливі люди. А для цього потрібно згуртуватися і зрозуміти, що багато залежить від нас, ми творці не лише свого сьогодення, а й майбутнього для наших дітей та онуків.
Кожна з трьох героїнь пройшла свій шлях у політику. Не завжди він був легким. Проте наполегливість, життєвий досвід, розум допомогли досягти поставлених цілей. Наша країна має серед населення 53% жінок, це більше половини, тому голос жінок має бути чутним і у місцевій, і національній політиці.
Ірина Сівінська
Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським пресклубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews
