У свідомості багатьох із нас іще з радянських часів вкоренилися традиції відзначати 8 березня як «свято весни, жіночності та краси». Традиційно цього дня у школі хлопчики начебто мають вітати дівчаток, у трудових колективах та в родинах чоловіки – жінок. Уже зранку і впродовж дня на вулицях міст, селищ, містечок можна побачити чоловіків, які несуть квіти, а по обіді – жінок з букетами.
Втім, суть та змістове наповнення цього дня були знівельовані упродовж багатьох десятиліть ще із перших років радянської влади.
Дуже промовистими свідченнями процесу перетворення Міжнародного дня боротьби за права жінок у свято весни, краси і кохання 8 березня є публікації з підшивки нашої газети, які збереглися у редакції ще з 1944 року. Отже, проаналізуємо, як це було.
0-50 ті-роки: Жінка – будівниця соціалізму
Розгортаємо газету «Колгоспна праця» (так називалась наша газета із 1944 до 1962 років) від 8 березня 1947 року. Передова стаття «Радянська жінка» розповідає про те, як погано жилося жінкам у царській Росії і як добре їм зараз. Цитуємо:
«Назавжди пішов у минуле цей страшний час. Велика Жовтнева соціалістична революція принесла жінці повне визволення. Комуністична партія і радянська влада створили їй всі умови для того, щоб вона могла брати участь в соціалістичному будівництві. В Сталінській Конституції записано: «Жінці в СРСР надаються рівні права з чоловіком в усіх галузях господарства, державного, культурного і громадсько-політичного життя».
У тексті наводяться приклади трудового героїзму жінок у повоєнній країні рад. Єлизавета Татаринцева пішла працювати в шахту ім. Кірова, пізніше очолила жіночу бригаду шахтарок. Обрана до Верховної Ради РРФСР. Інша жінка – ткаля Ореховського бавовняного комбінату обслуговувала замість 4-х верстатів 16. І на завершення статті: «В день 8 березня робітниці і колгоспниці, діячки науки і культури від усього серця дякують кращому другові радянських жінок – великому Сталіну».
У наш час навіть важко уявити собі подібну фразу в будь-якому, навіть украй заангажованому медіа. Чи можна взагалі говорити про дотримання прав і свобод громадян у такій державі?
Далі на цій же першій сторінці газетного номера вміщений текст Постанови ЦК КП(Б)У про проведення Міжнародного жіночого дня 8 березня. Постановою зобов’язуються всі структурні органи партійної влади активно проводити заходи: збори, урочисті засідання з нагоди цієї дати. Зокрема, пункт 3 гласить: «Зобов’язати обкоми, міськкоми, і райкоми КП(б)У намітити заходи докорінного поліпшення роботи серед жінок. Парторганізації повинні провести Міжнародний жіночий день 8 березня під знаком мобілізації всіх сил трудящих жінок на виконання і перевиконання планів другого року нової сталінської п’ятирічки».
Далі йдеться про підвищення продуктивності праці, піднесення сільського господарства, ліквідацію дитячої безпритульності за участі жінок-активісток.
Останній абзац: «Партійні організації повинні й далі підвищувати політичну свідомість жінок, розвивати і зміцнювати серед них почуття радянського патріотизму і гордості за свою велику Батьківщину, за велику партію Леніна-Сталіна, беззавітну відданість і любов до вождя і друга радянських жінок – великого Сталіна».
Тобто, хоча і декларувалися рівні права жінок та чоловіків, партійні і владні структури мали зробити усе можливе, аби жінки ще більше віддавалися роботі та розвитку радянської держави. І всі вони мають дякувати за таку «щасливу» можливість партії і Сталіну. Як бачимо, в ті роки ця дата була повністю підпорядкована комуністичній ідеології та культу особистості вождя.
70-ті, 80-ті роки: Комсомолка, орденоносиця, мати
Гортаємо підшивки 70-х-80-х років минулого століття. Газета «Прапор» від 8 березня 1973 року, на першій шпальті заголовок – «З весняним святом, жінки-трудівниці!» Часи вже інші, але наративи про жінку-трудівницю переважають, хоча по-іншому сформульовані.
Основний матеріал «Їй світить колгоспна зоря» – про шлях жінки Марії Довженко. Вона приїхала у наш Володарськ-Волинський район із Сумщини. Спочатку пасла худобу в колгоспі. Паралельно навчалася. Згодом очолила льонарську ланку. Гарно працювала. Була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Пізніше очолила комсомольську організацію колгоспу в Солодирях, входила до складу бюро райкому комсомолу. Навчалася на курсах інструкторів райвиконкомів. Була головою Солодирівської сільської ради, інструкторкою Володарськ-Волинського райвиконкому. Вступила в компартію. Була головою колгоспу, ланковою, членкинею райкому партії і правління колгоспу, депутаткою районної Ради депутатів трудящих.
На цій же сторінці є маленька заміточка без заголовка з портретом жінки і текст: «З хорошими здобутками в праці зустріла Міжнародний жіночий день одна з кращих доярок комплексної бригади рижанського колгоспу «Росія» Катерина Климівна Стеценко».
Матеріал «Вони заслужили шану» розповідає про те, як гарно трудяться жінки на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті. 170 із них мають вищу освіту, 150 нагороджені орденами та медалями, 18 – депутатки Іршанської селищної ради. Інженерка Тетяна Сурикова нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
Замітка «Знайшла своє покликання» про робітницю гранувальної фабрики Галину Войналович. Окрім того, що вона гарна працівниця, мама, господиня, то ще й учасниця художньої самодіяльності.
І завершує сторінку невелика замітка «Щастя жінки-матері». Авторка – Н. Корнійчук – завідуюча районною юридичною консультацією. Вона розповідає про те, як добре живеться жінкам-матерям у нашій країні. От, як вона, – має трьох дітей і здобула вищу освіту, працює за фахом. «Хто з жінок капіталістичного світу має такі можливості?» – запитує вона і коротко розповідає, яких труднощів зазнають жінки у тому капіталістичному світі. У радянські часи масово насаджувалася думка, що комуністична партія і радянська влада надали жінкам усі права.
Поруч на наступній шпальті газети розміщені коротенькі вітання жінкам від керівників різного рівня. І всі вони – для жінок, які відзначилися у праці. Усіх вітають зі святом жінок і весни. Таким чином акценти зміщуються у бік жіночності і материнства.
Таку ж картину з вітаннями й темами, які піднімаються на шпальтах видання до 8 Березня, ми бачимо упродовж кількох десятиліть.
А це означало, що жінки мають віддячити за це своєю працею. Поступово формувалося переконання, що права жінок – це не результат їхньої боротьби, а вони надані їм державою і партійним керівництвом.
2000-ні роки: берегиня, красуня, кохана
У березневому «Прапорі» 2005 року є вітання від Президента України. Цитуємо: «З давніх часів українським жінкам притаманна унікальна роль. Вони зберігали сімейне вогнище і нарівні з чоловіками захищали рідну землю.…ми дбатимемо, щоб жінка в Україні почувалася вільною і захищеною».
У ті ж роки, вже після Помаранчевої революції, читаємо такі вітання від райдержадміністрації і ради: «Шлемо щирі вітання з нагоди свята весни, сонця і духовного оновлення. У пам’яті народу жінка уособлюється з життям, природними щедротами, родинним вогнищем. Разом із тим важко переоцінити трудові та інтелектуальні зусилля жінок у різних сферах нинішнього складного життя…»
Газета «Прапор» за березень 2010 року. Вітання від голови Житомирської облдержадміністрації: «Любі берегині, дорогі юнки! Вітаємо з Міжнародним жіночим днем 8 Березня! Свято весни недарма здавна пов’язують з її величністю ЖІНКОЮ! Адже саме ви, наші любі, уособлюєте всю свою велич, красу і примхливість цієї пори року. У вас так багато імен: кохана, мама, дружина, бабуся… І кожне ім’я ми любимо і цінуємо. Шануємо ваш щоденний клопіт, щиру турботу і хвилювання, захоплюємося силою вашого духу та понад усе бажаємо, аби ви були щасливими, коханими, здоровими. Нехай ваші обличчя завжди прикрашає осяйна посмішка, а на життєвому шляху зустрічаються тільки справжні чоловіки. Ми зробимо все для того, щоб ваші мрії збувалися».
І в наступні роки вітання жінкам від голів райради і райдержадміністрації містять такі стереотипні слова: «Дорогі представниці прекрасної статі! Шановні берегині роду людського! Прийміть найщиріші вітання з нагоди весняного жіночого свята 8 Березня!»
Інші вітання від представників влади, керівників різних рівнів (у тому числі й від жінок) містять такі вислови: «чудове жіноче свято», «з чудовим весняним святом», «свято, яке дарує усім нам весняне зачарування, віру у власну неповторність, у всеперемагаюче кохання».
Таким чином, повністю нівелювався справжній сенс дня 8 березня, його перетворили на фетишизовану дату в календарі, день, в який потрібно дарувати квіти жінкам та нагадувати їм про їхнє місце в житті чоловіка.
Що насправді відзначають 8 березня
На початку 20 ст. у світі почали відзначати 8 березня як День боротьби за права жінок. Його встановленню передували жіночі рухи в США та Європі наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття за право брати участь у виборах. Про історію становлення цього Дня боротьби за права жінок можна зараз прочитати в багатьох відкритих джерелах. І кожен та кожна можуть здобути знання про те, чого вартувало жінкам встановити такий день, і як тяжко й наполегливо вони виборювали свої права.
Спочатку Жіночий день був встановлений у США. Пізніше цю ініціативу підхопив світовий жіночий рух. Перший Міжнародний жіночий день відбувся 19 березня 1911 року. Жінки вийшли на вулиці з вимогами права голосу і можливості займати державні посади, права на працю та припинення дискримінації жінок на роботі. Його відзначали в багатьох країнах Європи. Із 1914 року Міжнародний жіночий день 8 березня відзначали Австро-Угорщина, Німеччина, Швейцарія, Данія, Нідерланди, а також і Російська імперія. Жінки вимагали виборчих прав і рівних прав із чоловіками. У 1921 році у радянському союзі комуністична влада визнала 8 березня Міжнародним жіночим днем, відзначивши так роль жінок у революції. Жінки отримали доступ до освіти, могли працювати та мати власний дохід. Однак із часом під впливом різних процесів у суспільстві ставлення до Міжнародного жіночого дня змінилося, відбулася зміна його смислового наповнення. У срср стали більше наголошувати на важливості материнства, ускладнилося право на розлучення, заборонили аборти. Із 1966 року 8 березня стало святковим неробочим днем у срср. Дослідники вважають, що саме це рішення 1965 року, коли 8 березня стало недержавним вихідним днем, сприяло перенесенню відзначення Міжнародного жіночого дня з публічного простору в коло сім’ї і призвело до того, що воно втратило свій справжній, політичний сенс і перетворилося на свято весни, краси, кохання та квітів.
У 1977 році Генасамблея ООН проголосила 8 березня – Міжнародним днем боротьби за права жінок.
Довідка
У складі населення України – 54% жінок і 46% чоловіків.
Розрив в оплаті праці між чоловіками та жінками у нашій державі становить 23%. Відповідно, жінки отримують нижчі пенсії, ніж чоловіки.
За даними дослідження 2019 року, 75% жінок країни зазначили, що вони зазнали насильства з часу виповнення їм 15 років, при цьому кожна третя зазнала фізичного або сексуального насильства. Від домашнього насильства потерпає переважна більшість жінок. Щороку в Україні гинуть внаслідок домашнього насильства понад 300 жінок.
Є ще аргументи і факти, які свідчать про те, що права жінок в Україні порушуються. Тому 8 березня – не свято весни і краси, а Міжнародний день боротьби за права жінок.
Надія Панченко
Матеріал підготовлено
за підтримки Волинського прес-клуб
