Талановита танцівниця Анна Клочко (Кисельова) народилася в Іршанську. Із чотирьох років займалася танцями. Дівчина встигала навчатися у двох колективах одразу: «Райдуга» та «Імпульс» Палацу культури «Титан», а ще у музичній школі по класу фортепіано. У 2007 році вона на відмінно закінчила Іршанську загальноосвітню школу. Вступила до Київського національного торговельно-економічного університету. Отримала диплом магістра за спеціальністю «Державний фінансовий контроль» (облік та аудит). Нині Анна працює й проживає у Києві.

«Зараз важко згадати саме те перше відчуття чи ситуацію, коли я закохалася у хореографію. Але думаю, що перші мої кроки були саме під музику. Пам’ятаю, як мама привела мене до Палацу культури та записала на танцювальний гурток. Пам’ятаю запах танцювального класу та маленьку перевдягальню, де було багато дітей, знайомство з викладачами Світланою Броніславівною та Світланою Миколаївною. Кілька танцювальних ритмів – і все, це стало невід’ємною частиною мого життя.

Навчатися на хореографа було неймовірною мрією, палким бажанням. Але батьки не дуже розділяли мій вибір. Дивлячись на мою золоту медаль, мама говорила: «Отримай вищу освіту за економічною чи юридичною спеціальністю, будь спеціалістом не в творчій сфері, а далі можеш танцювати скільки хочеш». І взагалі, я згодна з батьками, що займатись творчістю можна, маючи будь-яку професію. Економічна освіта у творчості… В принципі вона і не дуже допомагає, але й не заважає, це точно».

«Танець – моя стихія. Це джерело моєї життєвої енергії, це здоров’я, внутрішній баланс, моє самовираження. Це невід’ємна частина мене».

«Обожнюю згадувати дитинство та юність. Коли щодня танцювала, то отримувала нові й нові знання у мистецтві хореографії, набувала досвіду. Я могла танцювати 24 на 7. Обожнюю концерти на сцені у Палаці культури і спорту «Титан», там особлива атмосфера залу. Мрію ще не раз там виступити.

Я дуже вдячна своїм хореографам Світлані Можаровській, Ользі Перун (нині покійній), Ірині Сахненко, Світлані Ковризі, Ларисі Мальцевій. Завдяки їм я потрапила в чудовий світ хореографії. На сьогодні моїм улюбленим хореографом є Костянтин Томільченко.

Поїздки з колективом на гастролі, концерти за кордоном, особливо в Чехії на фестивалі «Мости» стали невід’ємною частиною життя. Важливим моментом для мене є створення власного шоу-балету «Prime» та відкриття на базі Київського національного торговельно-економічного університету танцювальної студії «Light». Це мої творчі діти».

«Сьогодні маю декілька професій. Працюю у сфері екології підприємств, асистентом генерального директора та керівником проєктів компанії. А ще – займаюсь шоу-балетом, працюю керівником та хореографом студії сучасного танцю «Light». Цей колектив неодноразово ставав призером та лауреатом міжнародних, всеукраїнських хореографічних фестивалів і конкурсів.

Наші постановки можуть народжуватися по-різному. Це залежить від натхнення, внутрішнього стану, програм концертів і їх тематики, та власне цілей, які я переслідую. Інколи складаються комбінації в голові під музику в навушниках просто під час дороги на роботу. Інколи це довгі тренування біля дзеркала. Це важка праця: потрібно постійно бути на танцювальній хвилі та у формі. Необхідно постійно розвиватися та бути у тренді нових танцювальних стилів. Це дуже важливо, особливо, коли працюєш зі студентами. Похизуватись можу тим, що завдяки танцям завжди перебуваю у чудовій формі».

«Зі мною траплялося чимало курйозних історій під час виступів: губилися якісь елементи костюмів, під час виступу забувався номер, після перевдягання можеш вийти без однієї туфлі, часто траплялося виступати на слизькій підлозі, що приводить «шедевральних» махів ногами та інші випадки».

«Мій секрет успіху – постійно бути в ритмі, займатися саморозвитком та віддаватись своїй справі на всі сто відсотків. Мотивувати людей як у танцях, так і в житті».

«Я переконана, що високоефективною людину робить самодисципліна, прагнення розвитку та самореалізації. Обов’язково потрібно мати мету, вміти розставляти пріоритети. Проте, гарно попрацювавши, треба не забувати й про відпочинок. Я, наприклад, люблю подорожувати. Вже відвідала чимало країн Європи й Азії. А ще дуже люблю готувати».

«Щастя – мати можливість займатися улюбленою справою та надихати інших людей. Щастя для мене – коли мої рідні та близькі здорові, коли ми збираємося родиною за смачною вечерею, коли можемо поділитися своїм успіхом та гарними новинами».

Записала Ірина Сівінська

Фото надані Анною Клочко