Робота невеличкого колективу редакції газети «Прапор» та сайту «Звісно.news» над виконанням соціального проєкту «Допоможемо ветеранам повернутися в цивільне життя» продовжується. Так, наші ветерани, здебільшого, неохоче йдуть на контакт. Іноді вони скептично сприймають інформацію, яку їм надають цивільні, що «не нюхали пороху». Проте вода камінь точить. Ми працюємо у першу чергу за принципом «Не нашкодь!».
У нас у команді досвідчена і відповідальна психологиня, яка знаходить «ключики» до обпалених війною сердець. На кожне заняття-зустріч вона готується дуже ретельно, розробляючи кілька варіантів сценарію, бо з досвіду знає, що кожне заняття має відповідати на запити саме тієї конкретної аудиторії. А люди завжди різні, кожен і кожна мають власний, відмінний від інших травматичний досвід.
І цього разу в Іршанській громаді йшла мова про травму. Адже учасники бойових дій переживали небезпеку для життя та здоров’я (обстріли, атаки); поранення; бачили смерть інших, розстріли; бачили мертві тіла або частини тіл; дехто з них був у полоні, зазнавав тортур, знущання; втрачав близьких людей та інше.
Після травматичних подій життя вже більше не таке, яким було раніше. Досвід, отриманий у зоні бойових дій, вплинув на людей. Тому людська ідентичність, емоції та фізіологічні реакції, погляди на життя і взаємодія в соціальному середовищі з іншими певним чином можуть зазнати змін. В учасника/учасниці бойових дій можуть з’являтися думки про те, що він/вона у певному моменті щось зробили не так, і тому заслужили те, що з ними відбувається. Іноді вони можуть відчувати провину за те, що залишилися живими, а товариші загинули. Більшість із таких важких подій зберігаються в пам’яті як травматичні спогади.
Для того, аби відновитися після пережитих травмуючих подій та повернутись до мирного життя, учасники бойових дій мають впоратися із емоційними переживаннями і подолати тривожне сприйняття світу, почати йому довіряти й не очікувати на небезпеку в майбутньому. Доведено, що нашій психіці простіше пережити те, що сталася якась природна катастрофа, аніж жахіття, які спричинила людина (вбивство, тероризм, тортури, зрада, скривдження, насильство тощо).
Психологиня Тетяна Костриця зазначає: «Експерти в галузі військової психології дійшли висновку, що відсутність якісної і доступної інформації про травму є однією із найбільших перешкод для роботи з її симптомами».
Саме тому пані Тетяна детально інформувала присутніх учасників бойових дій про те, що таке травма або травмуючі події, як саме травма може впливати на людину, що з нею може відбуватися внаслідок пережитого.
Без цього розуміння ті, хто пережили стрес і залишилися живими, не усвідомлюють, що саме з ними тепер відбувається; часто вони відчувають, що щось не так.
Тому інформація про природу травми, як саме вона впливає на мозок, на когнітивну, фізичну, емоційну, духовну та соціальну сферу була основою заняття. Травма може впливати на здатність людини опрацьовувати думки, викликати відчуття сорому, провини, страху, гніву, болю; може впливати на м’язи, суглоби, травлення та обмін речовин, температуру, сон, імунну систему тощо. Також травма впливає на те, як ми починаємо бачити світ і ту реальність, яка нас оточує, – як правило, ми бачимо її небезпечною. Травма впливає на подружні стосунки, стосунки з родиною, друзями, колегами та незнайомими людьми.
Чому важливо розуміти це? Це дає можливість визнати, що ветеран/ветеранка, дружина/чоловік, діти, можуть відчувати низку симптомів, і вони є нормальною реакцією на ненормальну ситуацію. З ними важко жити, але вони розвинулися як захист, щоб людина могла вижити. І якщо розуміти ці симптоми – тоді простіше ними керувати.
Для тих, що пережили травмуючі події, важливо пам’ятати: якщо вдалося пережити жахливий досвід війни, значить, у людини є всі необхідні ресурси, щоб подолати симптоми цього досвіду.
У рамках проєкту в Іршанську відбулося два заняття – для учасників бойових дій та для родин військовослужбовців.
У роботі з дружинами, мамами й батьками військових мова йшла переважно про те, як саме рідні мають зустріти військових удома, які можуть бути особливості у спілкуванні, в сприйнятті ними навколишнього світу, як допомогти учасникам бойових дій пройти адаптаційний період повернення в цивільне життя.
Учасниця заняття, дружина і мама військовослужбовців Галина Ширченко висловила щиру вдячність нашій команді за важливу роботу з підготовки родин до взаємодії з воїнами, які повернулися або повертаються додому з війни. Як заступниця Іршанського селищного голови, Галина Іванівна сказала, що така робота дуже потрібна, і селищна рада готова й надалі співпрацювати в цьому плані як із колективом редакції газети «Прапор», так із усіма іншими державними й недержавними організаціями. І влада, і громадяни маємо навчитися ефективно взаємодіяти з цією категорією людей і зробити все можливе, аби допомогти їм знайти себе у мирному житті й почуватися комфортно. Роботи ще багато, але добре, що вже є перші кроки й позитивні зрушення, в тому числі й завдячуючи колективу редакції».
Ми вдячні за активну і результативну співпрацю керівництву Іршанської селищної ради та інспекторці з військового обліку Оксані Розбицькій, а також дякуємо за надане приміщення для занять Іршанському центру естетичного виховання (директорка Зорина Каменських). Сподіваємося на позитивний результат спільної роботи.
Дорога зцілення довга, але ми вже йдемо по ній. Важливо терпляче робити крок за кроком. Продовжуємо працювати.
Детальніше – читайте на сайті у рубриці «Ветеранський хаб», на наших сторінках і каналах у соцмережах.
Підтримуйте газету «Прапор», аби ми спільно працювали на вирішення проблем громад і консолідації суспільства перед викликами воєнного часу.
Підготувала Надія Панченко
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці
Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США»
та «Українського Медіа Фонду»
