– Спорт також викликає залежність. Спочатку ти примушуєш себе щось робити, а потім тобі подобається – і ти хочеш іще тренуватись. Адже спорт – це не лише про гарну фігуру. Це про хороше самопочуття, нормальний психологічний стан, звичку і дисципліну, – говорить фітнестренерка Діна Багінська (Стельмах).
Діна народилася та виросла у невеличкому селі Солодирі, що на Житомирщині. З дитинства цікавилася спортом. Звикла до фізичних навантажень, бо змушена була допомагати батькам, що мали чимале господарство. Проте після закінчення школи батьки настояли на тому, щоб донька здобула престижну професію. Тому й вступила до Європейського університету на факультет «Економіка підприємництва». Вже у 19 років Діна вийшла заміж. Незабаром завагітніла й народила донечку. Закінчувала навчальний заклад заочно. Чоловік працював у Житомирі, тому молода сім’я переїхала жити в місто.
За спеціальністю Діна так і не працювала жодного дня. А от мрія дитинства ніколи не відпускала її. Доглядаючи маленьку дитину, коли випадала вільна хвилина, вона вмикала відео в Ютубі та рухалася під музику, виконуюи якісь вправи.
– Я люблю фізичну активність, вважаю, що саме спорт додає нам життєвої енергії та сил. Тому і шукала безкоштовні вправи онлайн. Пізніше, коли донька трошки підросла, бігала на стадіоні. Ми жили недалеко від агроколеджу, то я, коли мала зайві кошти, бігала туди на тренування, – розповідає Діна Багінська.
Молода сім’я свого житла не мала. Чоловік був постійно на роботі, бо працював будівельником. А жінці хотілося самореалізації. Бо щодня лише хатні справи не приносили задоволення. Вдома у Діни завжди була смачна і свіжа їжа, чисто прибрана квартира, одяг випраний, випрасуваний, навіть рушники попрасовані. Але це не те, про що вона мріяла. Хотілося бути значимою, мати власні кошти, не залежати від чоловіка.
– Я хотіла також приносити дохід у сім’ю, шукала роботу. Подала заяву на співбесіду до патрульної поліції. Сталося так, що я одночасно отримала аж дві пропозиції. Тренер у спортзалі бачив мої результати і запропонував мені стати тренеркою. (Щоправда, треба було пройти тримісячні курси в Києві, на які у мене коштів не було. Чоловік дуже негативно це сприйняв, бо для нього мій спортзал – це була «дурна забаганка»). Отже, треба було обирати: або я йду працювати в патрульну поліцію, бо вже отримала підтвердження, або я вчусь і стаю тренеркою. Тоді я позичила гроші у своїх батьків і все ж поїхала вчитися, – ділиться Діна.
Певно, такий рішучий крок, коли вона не послухала чоловіка, став причиною сварок, непорозумінь, а пізніше і розлучення.
– Донька дуже переживала через те, що ми розлучилися, проте час усе розставив на місця. Зараз вона доросла і прекрасно розуміє, що без любові та взаєморозуміння сім’я існувати не може. Через війну Ангеліна живе у Німеччині, там нею опікується бабуся. А я, як тільки можу, їду провідати її або ж забираю в Україну на канікули, – продовжує розповідь тренерка.
– Я дуже старалася, коли мене взяли на роботу. Добре знала усі тренажери. До кожного клієнта підходила індивідуально. І, головне, що я завжди була собою. Я не роблю спеціальних фотосесій, де ти підбираєш позу, щоб краще виглядати і цим заохочувати клієнтів. Якщо чогось не знаю, то легко у цьому зізнаюсь, а потім і вчусь, якщо це потрібно. Ніколи не вигадувала суперісторій свого гарного тіла. Я чесна перед людьми. Певно, тому зараз я і маю найбільшу кількість людей, що хочуть тренуватися саме в мене. Я не стою на місці, постійно вчусь, проходжу курси. Велика кількість моїх підопічних – це люди, що мають проблеми зі здоров’ям чи травми. Тому мушу застосовувати різні підходи, адаптовані навантаження. А ще й підчитую психологію, бо тренування без розмов не проходить. Зараз, у час війни, спорт – це спосіб врятувати свою психіку. Бо саме фізична активність сприяє покращенню роботи всіх наших органів, у тому числі й душевного стану. Щоб був результат, а він для кожного свій, потрібно постійно тренуватись. Потрібно дисциплінувати себе, а тіло неодмінно за це подякує.
Брат Діни – військовослужбовець. Зараз він проходить лікування після тяжкого поранення, має важкий психологічний стан. Тому тренерка на власному досвіді розповідає, як важливо мати спорт у своєму житті:
– Люди, що дисциплінують своє тіло, мають більше витримки, тому їм легше справитися і з побутовими проблемами. Будь-яку погану звичку можна замінити хорошою, корисною. І спорт – це те, що лікує, підтримує, робить вас красивими, здоровими, дарує посмішку. І, як бонус, – нових друзів, бо у спортзалі легко знайти однодумців.
Зараз Діна Багінська самодостатня і незалежна жінка, котра може купити все те, що хоче, не запитуючи в чоловіка і не радячись ні з ким. Вона задоволена, що обрала спорт, адже хобі стало її професією.
-. Часто чую від знайомих, що у них немає бажання зранку йти на свою роботу. Але у мене такого ніколи не буває. Моя робота – це задоволення і здоров’я, спілкування з цікавими людьми і радість від результату клієнта. Ну, і не менш приємний бонус – це заробіток. Бажаю усім робити вибір серцем, обирати себе і свої бажання, бо жодна людина не зробить вас щасливими, якщо ви не дозволяєте цього собі, – ділиться власними життєвими переконаннями фітнестренерка.
Любов Дем’янчук
