Іршанська громада знову в жалобі: на фронті, захищаючи рідну Україну від російських загарбників, загинув стрілець-номер обслуги четвертого аеромобільного відділення, другого взводу, другої роти, четвертого аеромобільного батальйону однієї з військових частин Збройних сил України, солдат Гомонюк Артем Юрійович.
Він загинув 12 березня поблизу населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
У глибокій скорботі перебувають осиротілі від тяжкої втрати батьки Героя Лілія Сергіївна та Юрій Павлович, синочки Матвій і Дамір, сестра Дар’я, усі його рідні та друзі. Але разом із родиною сумує громада і вся Україна. Бо через війну, через жорстокого ворога перервалося ще одне людське життя, загинув молодий чоловік.
Народився Герой Артем Гомонюк 15 лютого 1993 року в Іршанську. Був активним, жвавим хлопчиком. Навчався у місцевій школі. Мав здібності до танців, музики. Був учнем музичної школі по класу акордеона, учасником танцювального ансамблю, любив грати з друзями у футбол. А ще одним із найулюбленіших його занять була риболовля.
Артем закінчив дев’ять класів і продовжив навчання в Житомирському автомобільно-дорожньому коледжі. Потім здобув вищу освіту в Державному університеті «Житомирська політехніка» та отримав спеціальність інженера-механіка.
Працював на різних підприємствах: водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт», також водієм у філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «ОГХК», на Коростенському щебеневому заводі. Працював також і за кордоном.
Був мобілізований 18 серпня 2022 року. Спочатку служив на посаді водія в одній із військових частин, що дислокуються на Житомирщині. Виїздив у гарячі точки фронту, вивозив поранених із поля бою і доставляв у лікувальні заклади, виконував інші бойові завдання. Пізніше служив стрільцем в аеромобільному батальйоні. Переважно це були складні ділянки фронту на Донеччині. Ніс службу чесно, був вірним товаришем для своїх побратимів.
Про Артема його бойові друзі розповідали, що він був завжди першим у всіх найнебезпечніших завданнях, був відважним воїном, знав, що ворог страшний, але він його не боявся.
Мама Артема Лілія Сергіївна з болем розповідає: «Артем мав дуже добре серце. З дитинства він був для нас, батьків, добрим помічником. Працював на дачі. Бавився зі своєю молодшою сестрою. Любив усіх. Мав багато друзів. Завжди всім допомагав, кожного намагався підтримати, чим міг».
20 березня траурний кортеж із тілом загиблого Героя прибув в Іршанськ. На центральній площі селища біля Палацу культури і спорту «Титан» відбувся церемоніал прощання із українським Воїном-Захисником. Із скорботною промовою виступив на церемонії селищний голова Сергій Сахненко, також слово мали військові: молодший лейтенант Назаренко та друзі-побратими Артема – Золотий і Нечипорчук. Віддати належну шану Захиснику України прийшло багато земляків, родичі, друзі, побратими. Зустрічали процесію з домовиною Воїна живим коридором на колінах.
Відспівували загиблого за Україну Героя в Іршанській церкві Покрови Богородиці три священники Православної церкви України.
Потім скорботна процесія вирушила на місцеве кладовище. Тут промову проголосив заступник начальника Коростенського РТЦК Іван Макарчук і вручив матері Героя Прапор України.
Поховали Захисника Артема Гомонюка з усіма громадянськими і військовими почестями, на його могилу лягли оберемки живих квітів, зрошених гіркими сльозами.
Пам’ятаймо тих, хто виборював для нас свободу і незалежність!
Вічна слава Героям!
Надія Панченко
