Жителі Фасівського старостинського округу, Новоборівської територіальної громади, навколишніх населених пунктів разом із родиною, побратимами, друзями 10 липня попрощалися із земляком, жителем Кам’яного Броду і Нової Борової, воїном-захисником України Подгурським Максимом Вікторовичем.


Зустрічали траурну процесію із тілом загиблого воїна жителі Фасової. Зупинка була біля церки Казанської Божої Матері. Вийшов священник, спільно із присутніми помолилися за упокій душі воїна Максима. Потім вирушили в його рідне село Кам’яний Брід до материнської хати. Скорботний хід зустрічали земляки з квітами в руках, у сумному мовчанні на колінах, зі сльозами на очах.

На подвір’ї біля хати поруч із домовиною героя зі словами вдячності за подвиг в ім’я України і глибокої скорботи та співчуття родині виступили Новоборівський селищний голова Григорій Рудюк і староста Фасівського старостинського округу Валентина Маркевич.

Григорій Рудюк зокрема сказав:

– На долю кожного покоління, на жаль, випадають складні випробування. А на долю нашого покоління – ця страшна війна. І йдуть на війну захищати Батьківщину найкращі. Серед них і наш земляк Максим Подгурський. Він поклав своє молоде життя на вівтар свободи і незалежності України. Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях та в історії держави. Герої не вмирають!

Староста Фасівського округу Валентина Маркевич коротко нагадала присутнім основні віхи життя загиблого героя:

– Народився Максим Подгурський 17 жовтня 1988 року в селі Радянське Коростенського району. Багатодітна сім’я Подгурських переїхала в село Кам’яний Брід із зараженої радіонуклідами після аварії на Чорнобильській АЕС місцевості. Так ще молоді батьки з трьома малими хлопчиками стали жити тут. Місцеве господарство надало їм будинок як постраждалим від аварії на ЧАЕС. Батьки працювали в місцевому господарстві, а діти підростали. Хлопці були тямущими, роботящими. Максим здобув у Салівській загальноосвітній школі неповну середню освіту і пішов далі навчатись. Згодом відслужив строкову службу. Після демобілізації постійно був зайнятий, працював. Потім зустрів свою дружину Юлію. Побралися. Жили гарно. Будували плани на подальше життя. Максим часто бував у мами, допомагав у всьому по господарству.

Проте ранок 24 лютого закреслив і перевернув усі плани. Ворожі російські солдати здійснили повномасштабне вторгнення в Україну з багатьох напрямків. Максим був мобілізований у ЗСУ. Пліч-о-пліч зі своїми побратимами захищав незалежність і територіальну цілісність Батьківщини, життя і свободу кожного з нас.
Та 20 квітня під час виконання бойового завдання на Харківщині поблизу села Дібровне наш герой-земляк загинув разом із кількома своїми побратимами від масованого ворожого обстрілу.
Вороги забрали життя чоловіка, сина, брата, товариша – мужнього воїна України. Він загинув найдостойнішою смертю, захищаючи рідну землю, – сказала Валентина Миколаївна.
Заупокійна служба Божа по загиблому відбулася в місцевому Хрестовоздвиженському храмі.
Поховали Героя з військовими почестями на кладовищі в Кам’яному Броді. Серед військових тут були і рідний молодший брат загиблого Максима, і вітчим, які служать зараз у ЗСУ, захищають від ворожої навали Україну. Хай береже їх Господь!
А нашого загиблого героя-захисника Максима хай Бог упокоїть у Царстві Небесному, де спочивають праведники.
Висловлюємо щирі співчуття матусі Лідії Іванівні, дружині Юлії, усій родині з приводу тяжкої втрати. Подвиг Героя Максима Подгурського навічно буде в пам’яті земляків і назавжди закарбується на скрижалях історії визвольної боротьби України.
Герої не вмирають! Героям слава!
Підготувала Надія Панченко