І знову Нова Борова в скорботі. 25 лютого тут провели в останню дорогу Героя-захисника, який поклав на вівтар Свободи й Незалежності рідної України своє молоде життя. Зустрічали домовину з тілом Героя ще в п’ятницю, 24 лютого, живим коридором. Звечора йшли люди до його будинку, аби попрощатися із земляком, який прийняв героїчну смерть заради кожного з нас. Селищний голова Григорій Рудюк прийшов, аби висловити співчуття родині загиблого Героя та запевнити, що його ім’я назавжди залишиться в пам’яті земляків, його подвиг безсмертний.
Наступного дня траурна колона з родиною, численними земляками, друзями, побратимами рухалася через селище до церкви святого Андрія Первозванного і потім до кладовища, а зустрічали її люди живим коридором, оплакуючи тяжку втрату.
Відспівували загиблого Героя в церкві п’ять священників ПЦУ. Від громадськості селища слово мала Марта Дударенко.
Хоренко Василь Іванович народився 18 червня 1979 року в Новій Боровій. Зростав у родині разом із старшим братом Дмитром. Мама, Надія Валентинівна, була завідуючою дитячим садочком у Новій Боровій, батько, Іван Петрович, працював гідрогеологом. Вони приділяли увагу належному вихованню своїх синів. Батько їх загартовував фізично, привчав до занять фізкультурою і спортом.
Василь у 1996 році закінчив Новоборівську загальноосвітню школу № 2. Пізніше отримав диплом Київського геологорозвідувального технікуму за спеціальністю «Пошук та розвідка геофізичними методами» і здобув кваліфікацію техніка-геофізика.
Спочатку працював у Новоборівському ЖКП. Пізніше – на посаді бурильника ТОВ «Декоративний камінь України» в Добрині. Майже 11 років трудився помічником машиніста бурової установки в Іршанському та Межиріченському гірничо-збагачувальних комбінатах.
Був фізично витривалим, систематично займався спортом, неодноразово займав призові місця в спортивних змаганнях Іршанського ГЗК, був нагороджений грамотами.
Певний час він працював на будівництві за кордоном. Останнім місцем роботи Василя було «Kromberg & Schubert» у Житомирі.
Восени 2021 року Василь Хоренко був призваний повісткою до лав Збройних сил України, пройшов військові навчання в якості кулеметника, прийняв присягу.
Першого ж дня повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, він пішов служити у десантно-штурмову бригаду. Разом із своїми побратимами мужньо боронив Україну від окупантів.
Він був стрільцем-снайпером аеромобільного взводу. Сумлінно виконував свій військовий обов’язок. У бою за Україну, її Свободу і Незалежність загинув 19 лютого внаслідок штурмових дій поблизу населеного пункту Мар’їнка Донецької області від ворожого артилерійського снаряду.
24 лютого, якраз у день поховання, виповнився рік його служби в ЗСУ під час повномасштабної війни і рівно три місяці, як він перебував безпосередньо на передовій.
Загибель Героя-захисника Василя Хоренка – це велика втрата для держави, нашого війська, громади, родини, а найбільше горе – для рідної сім’ї: коханої і люблячої дружини Руслани, дорогих діток – шістнадцятирічного сина Євгена та десятирічної донечки Вікторії, для батьків, для брата.
Василя Івановича пам’ятатимуть як добру порядну людину. Родичка Світлана так відгукнулася про нього: «Василь завжди був позитивний, усміхнений, завжди приходив на допомогу усім, хто потребував. Його всі поважали. На похорон приїхали багато його друзів. Дружині Руслані військовий командир надіслав повідомлення зі співчуттям і відгуком про Василя».
Із дозволу вдови Героя Василя Хоренка навидимо повідомлення від командира:
«Руслана, твій чоловік загинув як герой при виконанні бойового завдання. Я дуже жалкую, що не був поруч із ним у цей момент… Він був справжнім воїном, я пишаюся тим, що воював разом із Василем. Це війна, і Господь забирає першими кращих із нас. Вибач, що не зберіг твого чоловіка. Він завжди говорив, що дуже тебе кохає…»
Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого. Він тепер охороняє нас усіх з Небес.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Підготувала Надія Панченко
