Ну, і як тут не провести паралелі між есересрією та теперішньою ерефією?
Сконав срср, сконає і рф!
Історії радянського союзу в одній фотографії.
***
Це не кубло безхатченків.
Це 1928 рік, радянський союз, кімната в робітничому гуртожитку. Ці люди працюють на якомусь “великому будівництві”. Не житло для себе будують, а якусь електростанцію або металургійний комбінат, які мають дати броню для танків.
Товариші більшовики починають підготовку до Другої світової війни аби, як вчив маніяк, чиє тіло лежить на красній площі, в результаті тієї війни здійснити Світову революцію і встановити панування над планетою. Тому, з 1 січня 1928 року почалася перша “п`ятирічка”, метою якої, за словами пропагандистів (он ці люди якраз газету читають), є “індустріалізація”.
Що ж це за індустріалізація така? Це будівництво, наприклад, Челябінського тракторного заводу. Це так офіційно він називався. Неофіційно його називали “Танкоград”. Але й трактори він випускав неабиякі. Первісток заводу – трактор С-60 призначався для буксирування важкої артилерії.
Те саме – із Сталінградським “танково-тракторним” заводом, Горьковським автомобільним і сотнями інших. Іноді цілі міста будувалися “з нуля”, як Комсомольськ-на-Амурі, де клепали підводні човни. Країна, надриваючи жили, виробляла гори зброї й нічого, крім зброї або того, що було потрібно для її виробництва.
Усе те робили оці люди. У злиднях, холоді й голоді. Аби товариш Сталін зі своєю бандою спробував захопити світове панування, перетворивши планету на суцільний колгосп. Усім цим люям по 25-30 років. Півжиття минуло вже, а вони ось в таких умовах живуть і просвіту не видно.
А вже через 10 років їх же товариш Сталін посадить у танки або дасть в руки гвинтівки, аби йти завойовувати Польщу, Литву, Латвію, Естонію, гинути в степах Монголії та снігах Фінляндії. Їм буде по сорок років, а життя так і не бачили – лише важку, як у волів, працю.
А потім буде і Велика війна. Лише не така, якою її планували в кремлі. І ці люди, які не загинули у Фінляндії, ляжуть в землю під Ржевом і в руїнах того самого Сталінградського “танково-тракторного” заводу.
А хто виживе – знову на роботу. Від темна до темна. На колгоспних полях та в заводських цехах. Бо Другу світову за світове панування товариш Сталін програв, але планів своїх комуністи не змінили. І після Великої війни лише танків наклепали у півтора рази більше, ніж решта країн світу разом узяті.
А ці люди… А ці люди так і залишаться в гуртожитках, бараках, комуналках. До самої смерті. Придатки до верстатів. А їхні діти радітимуть вбогим тісним квартиркам, відомим як “хрущовки”. Була в них ще й інша назва: “хрущоби”…
Там і зараз нічого не змінилося. Все так само лежить тіло маніяка на червоній площі; все так само лютує ненависть до всього світу і навіть до самих себе і все так само хочеться світового панування, аби перетворити планету на суцільний колгосп.
За два тижні там відбудетья чергове “побєдобєсіє”…
•
Ух, яка історична паралель!
23 квітня 1942 року нацисти розпочали операцію “Блискавка Бедекера” як відповідь на бомбардування 28 березня британською авіацією німецького порту Любек. Але в якості відплати нацисти обрали не порт, а незначні з військової точки зору, проте багаті на архітектурні пам`ятки старовинні англійські міста, аби завдати шкоди національній пам`яті Британії.
Назва операції – від назви знаменитих путівників німецького видавця Карла Бедекера, у яких першою було введено зіркову систему рейтингів. Один з нацистів заявив: “Ми повинні бомбити кожну будівлю у Великій Британії, відзначену трьома зірками в путівнику Бедекера”.
В результаті тих рейдів руйнувань зазнали пам’ятки середньовічної архітектури в британських містах Ексетер, Кентербері, Йорк, Норідж та Бат. Загинула понад тисяча осіб.
Нічого не нагадує?
Ну, звісно ж: майже за схемою нацистів, їхні сучасні спадкоємці, що їх називають рашистами, у відповідь на атаки ЗСУ військових цілей, запускають ракети по цивільним містам. Тільки замість путівників для наведення використовуються сучасні системи геолокації. Без сумнівів, що путінці розмолотили б і старовинні храми Києва, як розбили Святогірську лавру, якби не наша звитяжна ППО.
Україна вільна
Із сторінки Валентина Корнієнко
Підготував Олександр Голяченко
