«Чи сумую я за Авдіївкою?» – пише жінка. І сама собі відповідає: а ви самі як думаєте?
І далі їй пишуть інші люди.
«Коли почалась війна в Чечні, мені було 5 років, ми приїхали в Україну. Я дуже сумувала за домом і думала, що ми повернемось. Але минуло 27 років…Зараз я в Німеччині і росія не дає спокою вже четвертому поколінні у моїй сім’ї».
«В Лимані мій колега загинув на початку війни, коли займався евакуацією».
«Я ненавиджу те місто, бо там загинув мій братик! Але я сподіваюсь, що колись туди поїду…».
«Я покинула Донецьк у 2014-му, часів Яр – у 2022-му. Дуже вас розумію…».
«Я з Авдіївки. 9-й квартал ДУ. Ми з дитиною поїхали ще 10 років тому. Але приїжджали до батьків. Тепер лишились лише фото і спогади».
«Нещодавно мій син зустрічався з однокласниками, хлопцям по 30 років. Виявилось, що ні в кого немає шкільних фото… Лисичанськ».
«Я втратила Луганськ і потім Лисичанськ».
«Мені болить Авдіївка, там поліг у бою мій чоловік. І в переддень, як він загинув, мені ніби хтось шептав на вухо: Авдіївка, Авдіївка…».
«Я із Покровська. І мені немає що сказати, бо ви і самі знаєте».
«Мій дім знищили в Херсоні».
«Я з Мар’янки. Якої більше немає».
«Мені 66 років. Вони забрали у мене все. Немає нікого з рідних. І дім, який ми будували своїми руками, знищено».
«Я кожний день, подумки, гуляю вулицями свого рідного міста. Щоб не забути. Бо мої душа і серце залишились там».
«А у мене є моє місто. І є мій дім. Але коханий пішов з нашого дому, щоб уже ніколи в нього не повернутися».
«Мій дім в окупації. Херсонщина. Ми ледве встигли виїхати. Не встигли знайти котів, які поховались. Я і досі себе картаю, що їх залишила…».
«Немає мого Куп’янска».
«Бахмут. Нічого немає. І батьки загинули».
«Моє село місяць було в окупації. Зруйнували і спалили все».
«Я родом з Харківщини. Моє містечко розбите, як і моє серце…».
«Наш Українськ знищили. Повивішували свої криваві ганчірки…».
«У нас було все. Тепер немає нічого. Ні людей, ні житла. Маріуполь».
«Ми у грудні, за 3 місяці до лютого 22-го, купили свою квартиру, на яку збирали 15 років…».
“Відбудувати можна все. Людей знищили, тварюки”.
Концентрація болю.
Zoya Kazanzhy
Підготував Олександр Голяченко
