Старість, вона гарна штука, бо в старості приходить скліроз. І тоді баби пам’ятають, що були дівками. Не пам’ятають, як в колгосп за копійки на роботу ходили. Пам’ятають ковбасу по двапідісят. А те, що тої ковбаси не було у сільському магазині, бо вона й у Кийові не скрізь була, те не пам’ятають . Цукор на талони не пам’ятають.
І про черги за синьою птицею забули. Я не про птицю щастя. Птиця щастя, хрестячись і матюкаючись складала свій маршрут міграції таким чином, аби облетіти совок якомога дальшим маршрутом. Я про бройлерів, які в ті часи були схожі на починаючих зірок радянського балету – були худі, сині і дуже цибаті.
А багато хто не знав, що молоко в магазині розводили водою, сметану- кефіром. А в овочевий магазин зайти було гидко. Запах гнилого, зелені помідори в бочках, квашена смердюча капуста в бочках, перекислі яблука в бочках ,гнила морква і буряк…
Скліроз…
Боже, це ж як я доживу до скліроза, то що я буду згадувати?
Андрій Богатьській
Підготував Олександр Голяченко
