Три правила мовчання в мережі
1. Коли я читаю допис і бачу, що це — відверта брехня, то мовчу. Бо своїм коментарем піднімаю цей пост, а разом із ним — поширюю брехню.
2. Коли я читаю допис і бачу, що це — маніпуляція, — то мовчу. Бо своїм коментарем піднімаю цей допис, а разом із ним — допомагаю маніпуляторам.
3. Коли я читаю допис і бачу, що це — дурниці, то мовчу. Бо своїм коментарем я піднімаю цей допис, а разом із ним — даю дурницям шанс.
Коли я мовчу, це не означає, що мені — байдуже, я не маю власної позиції з цього питання чи не можу двох слів зв’язати.
Буває, інколи що змовчати, набагато складніше, ніж не мовчати.
Але тоді я швиденько згадую, що з мовчунів значно складніше робити набої для пістолів, що ними озброюють ботоармії.
P.S. Для тих, хто дочитав аж сюди, але таки не зрозумів, про що ці правила. Ці правила — не про байдужість. А про небажання дозволяти алгоритмам соціальних мереж перетворювати себе на зброю в руках маніпуляторів та брехунів. Якось так.
© З мережі. (Діана Соха)
Підготував Олександр Голяченко
