російська культура збудована на культі сили. Ввічливість вона сприймає за слабкість, а намагання щось пояснити – за капітуляцію.
Тому навіть не намагайтеся пояснити москвомовним, чому в Україні не варто публічно вживати мову агресора. Вас не зрозуміють.
Тільки категоричність, тільки зверхність, тільки хардкор.
Так диктує культурний код, Вони не вміють поважати – лише боятися. Вони не чують тихих і ввічливих. Співчуття не закладено в їхній культурі.
Тому висловлюйте своє невдоволення максимально лапідарно і безапеляційно. Чемодан, вокзал, русскій воєний корабль, а не оці всі ваші “мені здається” та “перепрошую”.
Пам’ятаєте, як геніальний Микола Лукаш відповідав дівчатам, які у відповідь на його “будь ласка” сказали “гаварі па-чєлавєчєскі”? Він був перекладачем і вмів перекладати не лише слова, але й сенси.
І це не хамство, а культурологія. Адже мова – це ознака приналежності до певної культури з усіма її питомими рисами.
Повірте людині, як провела серед них майже 15 років і проїхала всю їхню країну від Мурманська до Хабровська.
Брати Капранови
Підготував Олександр Голяченко
Підготував Олександр Голяченко
