Я не думав, що позитивно можна оцінити фразу «Чому не варто говорити українською?». Але пані Лілія Головчак це зробила досить дотепно. Отже.
***
Чому не варто говорити українською?
Це дуже заважає в буденному житті. От, наприклад, вийшла в парк з подругою потеревенити, ще й двох слів не сказала, а біля мене вже солов’ї тьохкають, зозулі кують, горобці цвірінькають, голуби воркочуть, вся пташина родина геть не дає висловитись, бо, бачте, їм співуче близьке, рідне.
Розмовляючи українською, треба дихати животом. Від того глибинного дихання починають працювати нижні чакри… Чоловіки здаються більш привабливими, в голову лізуть різні любощі до нестями… Вимовляючи слово «кохання», будьте особливо обережні, бо якщо вимовляти правильно оте «-ха-» (воно народжується в глибині) на хвильку відчуєте себе Монікою Белуччі.
Взагалі правильна вимова звуків потребує складати губи весь час «качечкою», від цього постійного тренування, м’язи на губах (там теж є м’язи), починають повільно збільшуватись, і послуги косметологів більше не потрібні.
Дуже не рекомендую навчитись лаятись українською. Бо це так довго, і так цікаво, і там такі можна маршрути будувати, і такі слова знаходити… Геть не рекомендую.
Отже, тричі подумайте, перш ніж переходити на українську.
Написала, бо набрид той нескінченний срач про мову. Українська просила передати, що вона нікого ні про що не просить, не просила і просити не буде. Бо вона вільна, незалежна, співуча, і то ви самі бігайте за нею і просіть, щоб вона вам нарешті посміхнулась. Бо якщо вона вам не посміхається, то, може, вам пороблено… Пороблено в Україні. Будьмо добрими, щирими, і лагідними один до одного. Сьогодні святкуємо разом!
P.S. Ілюстрація геніального Базилевича до «Енеїди», інше – з вільного інтернету.
Підготував Олександр Голяченко
