***
Сьогодні повернувся з подорожі Західною Україною. Вперше в житті побував у Тернополі та Івано-Франківську.
Що вам сказати. Там жива Україна.
Важко отак одразу з Харкова — і в українську Україну.
Найбільше вразили чемність та щирість людей. Красивий Дністер. Красива архітектура. Там живе ніби інший народ, інша держава. ВУЛИЦІ ХВИЛЬОВОГО, СТУСА, ЧОРНОВОЛА… так логічно, так просто.
Люди вірять у Бога так, як Бог вірить у цих людей.
Цей край точне розквітне.
Уявіть, що є місце в Україні, де не чути московської мови. Хіба це вже не рай?) Хоча я її все ж почув по малоросійському радіо. Доки існує на наших теренах московська лже-культура, доти буде і корупція, і убозтво.
Жодна держава, в якій панує московська мова, на цій планеті не стала успішною.
ВАРТО ЗАДУМАТИСЬ. Ворог завше близько. Надто.
(Із розповіді одного харків’янина).
Підготував Олександр Голяченко
