Упоротість фантазій на тему «Китай забере собі пів росії» – це цікавий епізод у серії наївного інфантилізму, і він є дуже милим якраз через свою некривдність і безневинність.
Та якраз навпаки: світ робитиме все можливе, аби Китай територіяльно залишався в глибині Азії. Умовно: якби кордон Китаю пролягав по Уралу – це був би найстрашніший сон для всієї Європи. І наш у першу чергу, бо Урал – це 2500 км від східного кордону України.
Китай – це гігантська купа зла, яка генерує нову геополітику. Аби мати бодай побіжне уявлення про це – кілька цитат із редакційної статті The Economist:
…Сі вірить у невблаганний занепад світового порядку, очолюваного Америкою, з його декларованою турботою про правила і права людини. Він прагне перетворити його на трансакційну систему угод між великими державами…
…Китай безжально розіграв незручну для України карту. Його цілі витончені: забезпечити підпорядкованість росії, але не настільки слабку, щоб режим путіна не витримав…
…Сі представив «Глобальну цивілізаційну ініціативу», в якій стверджується, що країни повинні утримуватися від нав’язування власних цінностей або моделей іншим і від розпалювання ідеологічної конфронтації.
…Сі просуває китайську модель економічного зростання, яка дозволяє мати справу з автократичними державами, не нав’язуючи їм умов. Цей трансакційний світогляд має більшу підтримку за межами Заходу, ніж ви можете собі уявити…
…Китай не вірить у демократію, права людини та обмеження великих держав. Китай завжди підтримує правлячі еліти, якими б жорстокими вони не були. Китай – наддержава, яка прагне впливу без завоювання прихильності і влади без довіри й прав людини…
…Одне з завдань полягає в тому, щоб не допустити втягування України у фальшиву мирну угоду, а західним країнам – поглибити свої оборонні альянси, включно з НАТО.
© Остап Дроздов
Підготував О.Голяченко
