Недопатріярх кірілл недарма обмовився словом «изгнание», коли говорив про «изгнание» русо-монахів із Києво-Печерської Лаври. Це воістину «изгнание», чин екзорцизму, обряд вигнання бісів і демонів з їх розплідника.
Згідно з церковними приписами, переломний момент ритуалу екзорцизму – це встановлення імені демона. Він мусить себе назвати. Вигнання можливе лиш тоді, коли біс ідентифікований і субстантивований. У випадку з чортоприслужницьким патріярхатом ця стадія – самоназивання біса – вже пройдена. Ймення його – путін, росія, московія. Тут уже нема що встановлювати.
Головне тепер – не вести розмов із демоном. За вченням Святих Отців, слухати бісів і з ними діалогізувати – вкрай небезпечно. Мета лукавого – втягнути екзорциста в бесіду. Щойно це стається – обряд варто припиняти, бо комунікація чи дискусія з демоном означає поразку.
Отже: не слухати, не говорити, не дебатувати, не пояснювати, не розпитувати, не поучати, не переконувати – а просто ізгнати к чортовій матері та й по всьому.
Користуючись нагодою, хочеться запитати: а де заблукала заборона діяльності цієї релігійної структури? Хлопці-хористи для кращого видовища обшуків – це все добре, як і вилучені гроші, “новороссийская” література та російські посвідчення. Ну так а рішення де? Де ануляція свідоцтва на діяльність? Уже 4 місяці минуло з часу резонансних обшуків – а рішень то нема.
Бісів не виселяти треба, а відправляти, звідки прийшли.
Ostap Drozdov
Підготував О.Голяченко
