8 червня 1934 ВЦВК СРСР ухвалив закон про смертну кару, “як вищу міру/(“вишку”) соціального захисту “, або 10 років таборів за пом’якшуючих обставин, за спробу втечі з країни. Було встановлено також відповідальність рідних, втікача від 5 до 10 років, з конфіскацією всього майна, якщо вони знали про план втечі та позбавлення виборчих прав та заслання у віддалені райони Сибіру на 5 років, якщо не знали.
За новим законом державним злочинцем визнавався будь-який громадянин, який спробував залишити країну. Хоч турист, хоч артист, хоч мешканець прикордонного села.
При цьому 1934 року не було жодної зовнішньої загрози, яка могла б виправдати подібні заходи. Причини були виключно внутрішні: колективізація та Голодомор.
От Карацупам і посміхнулася вдача((
Валерий Снегирёв
Підготував О.Голяченко
