Філософія тюрми
Вечорами в хатині під старими горіхами на Розраді-горі Андрій Ворон оповідав мені про свою довгу планиду, в тому числі й про митарства на Колимі. Згодом це стало розділом у книзі «Вічник».
«Яку ж головну науку винесли ви з тих вісім років таборів?» – запитав його тоді.
«Я збагнув головну пронизливу суть тюремної філософії. Її можна вмістити в три слова: не вір, не проси, не бійся!»
«Філософія ув’язнення?»
«Бери ширше: філософія тюрми. Це про них. Бо росіянці і є тюрмою, як для себе, так і для інших. Вони, як черв’яки у хроні – їм там добре. І їм ні в чому не можна вірити, нічого не варто в них просити і не треба їх боятися. Якщо хочеш бути вільним…”
Щоденник “Епіграфи ранків. Епілоги вечорів”
Мирослав Дочинець
Підготував О. Голяченко
