Мені наснилась Перемога.
І хоч красива й молода
Прийшла уранці до порогу,
але важка її хода.
В її волоссі золотому
Вплелися пасма сивини.
В очах блакитних – стільки втоми.
І біль, і гнів, і жах війни.
Чоло – глибокі зморшки горя,
А серце – рана, що кровить.
Пульсує в ній безмежне море
Скорботи, суму, що болить.
Та усміхнулась, заясніла,
Мов тінь зігнала із чола.
Зайшла в мою хатину, сіла.
Сказала тихо:
,,Я прийшла!”
Автор: Лідія Мищенко
Mirror Europe •
Підготував Олександр Голяченко
