Поширюю міркування свого колеги з ЖДУ Івана Хом’яка. Поширюю, бо розділяю ці думки. Актуально й реально.
Віктор Мойсієнко
***
Фраза чеського президента: “Перемога над Росією ціною знищення половини українського населення не є перемогою” вказує на глибоке нерозуміння суті процесу. Це не класична війна за політичні чи економічні преференції. Це класичний випадок геноциду. Це всерівно, що казати перемога над Гітлером ціною половини європейських євреїв не є перемогою. У нас небагато альтенатив.
1) Ми опираємося до останнього і загине, скільки загине.
2) Ми капітулюємо на путінських умовах і зникне усе українське населення. Так, усе до останнього. Тут будуть лише нечисленні перефарбовані в недоросіян малороси-колаборанти і завезені із глубинки росіяни. Українського (!) населення тут не буде. Ні в Харкові, ні в Житомирі, ні навіть в Яремчі.
Є ще третій варіант. Нам дають усе, що мають, санкції стануть реальними, а не показушними, і підтримають нас до того моменту, коли станеться диво і росіяни посиплються.
Московія – це квазистабільна система із високим рівнем ентропії. Якщо вона хоч на рік-два не зможе розширювати свої території і впливи, вона вибухне. Якщо ми хоч один рік не дамо їм захопити жодного хутора й жодної посадки, то напруга, яку вони створили для війни з нами, їх же й порве. Це причина подій 1905, 1917 та 1989 років. 2025 рік – вирішить все. Або ми їх, або вони нас… На жаль, зараз це залежить не тільки від нас, а й від розуміння наших “партнерів”.
Іван Хом’як
Підготував Олександр Голяченко
