Про місто Звягель у мене лише приємні спогади. Насамперед, про привітних людей, велику історію, різноманітні пам’ятки, доглянутість…
Обов’язково відвідайте це місто на Случі!
Зачепив допис однієї звягельчанки. Ділюся.
***
Ми з донькою у Звягелі (не питайте).
Гарні люди і погані дороги (краще так, аніж навпаки). Ось дядько котить величезного гарбуза. Дві жіночки ідуть слідом і дивляться, щоб не втік – чи то дядько, чи то гарбуз.
Сліпуче сонце, золоте листя. А на сусідній вулиці похорон під прапорами, поліція завертає машини в об’їзд, всі тихо об’їжджають…
Були у музеї родини Косачів. Тут у мільйонний раз переконалася, який же важливий пласт нашої історії і пам’яті від нас захований, припадає пилом у книгосховищах і архівах.
Всім відомо, що Олена Пчілка була видатною громадською діячкою, просвітницею, феміністкою і збирачкою українського фольклору та узорів народної вишивки
Її праця “Украинскій народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки” вперше презентувалася у Парижі у 1878 р. (Це до питання культурних зв’язків України і Європи). Потім цей розкішний альбом перевидавався іще п’ять разів, скорочуючись у кожному виданні, аж доки від великої наукової розвідки Пчілки не лишилася куца передмова.
Ось це п’яте видання ми можемо знайти у інтернеті завдяки зусиллям нашої діаспори. А перше, найбільш ґрунтовне, нам недоступне.
А уявіть, який класний міг би бути подарунковий альбом. Які можна було б робити листівки і сувеніри, який мерч для популяризації музею і постаті Ольги Петрівни Косач.
– Доця, ми з тобою якісь бариги. Не можна на все дивитися з точки зору мерчу.
– Угу.
Але в цьому “угу” мало розкаяння Нам дійсно хочеться, щоб наші музеї “продавалися”.
Щоб була можливість нагребти оберемок футболок, чашок, листівок з Косачами. Щоб книги членів родини на будь який гаманець, від дешевих кишенькових до розкішних ювілейних видань.
Щоб можна було купити мухоловку як у Косачів (вона дійсно прикольна), намисто як у Лесі чи бант на шию як у Ісидори.
Щоб не було похорону під прапорами на сусідній вулиці, щоб від нас нарешті відмахалися росіяни, і ми могли розвивати і рятувати те, що підлягає відновленню.
Це ж просте людське бажання.
Тамара Горіха Зерня
Фото міста – Валерія Микульська
