ПРИТЧА ПРО ЩАСТЯ
Ходило Щастя по полях, дорогах,
Несло дарів торбину на плечі…
І начебто й дивилося під ноги,
Та якось впало в яму у ночі.
Всі свої сили Щастя прикладало,
Та вибратися з ями не могло…
На ранок, коли сонечко вже встало,
Троє братів до ями підійшло.
Щоб Щастя з ями витягти скоренько,
Ніхто з них й не подумав щось зробить….
Кожен стояв й обдумував швиденько,
Яке бажання Щастя їм здійснить.
Старший завжди хотів бути багатим,
Замовив в Щастя золота мішок.
Забувши навіть “дякую” сказати,
Схопив свій скарб і швидко геть пішов.
Середній мріяв про красиву жінку,
Таку, щоб все життя кохати міг…
Отримав кралю гарну, як картинка
І з нею разом теж кудись побіг.
Молодший брат стояв, дивився в небо…
Хоч думав про бажання головне,
Спитав у Щастя:
– А тобі що треба?
А Щастя просить:
– Витягни мене.
Він нахилився, витяг Щастя з ями…
Просити щось — бажання вже пройшло …
Махнув рукою і пошов полями…
А Щастя… Тихо в слід за ним пішло…
НАСТОЯТЕЛЬ отець Володимир •
Підготував Олександр Голяченко
