Сьогодні наша розповідь про небайдужих землячок, які вважають своїм обов’язком та необхідністю активно й наполегливо працювати задля розвитку рідної громади.
Із шести рушників почалося життя Музею поліського рушника
Понад шість років у Рижанському старостинському окрузі Хорошівської громади успішно працює, приймаючи відвідувачів з усієї України, унікальний для нашого регіону музей поліського рушника. Основною ідейною натхненницею і хранителькою його є заслужена працівниця культури України, ентузіастка Лідія Вербило.
«Якось, прибираючи у шафі, знайшла маминих шість вишитих рушників. Ними ненька у хаті покривала ікони, картини. З часом мода на таке оздоблення змінилася, і рушники поклали у шафу. І так мені захотілося, щоб це все жило. Із своїми помічниками: шофером сільської ради Юрієм Щербиною, завідуючою клубом Ларисою Шевчук, Денисом Шевчуком – зробили ремонт приміщення, з ними ж формували й встановлювали експозиції. Закипіла робота із наповнення експонатами музейного фонду. Нині у музеї функціонує три експозиції. Перша – «Льон від насінини до полотнини», де показана історія льняної нитки, як ми використовуємо льон у нашому щоденному побуті, а також зібрані рушники нашого краю. Друга експозиція – «Українська хата рушниками багата». У ній розповідається про рушник як оберіг . І третя – «Вишитий рушник – це моя доля». Як згадувала моя мама, саме у нас у Рижанах росли найкращі льони, які інколи досягали у висоту 1,5 метра. Тут для них були найсприятливіші ґрунти й погодні умови. А ще працював потужний льонопереробний комбінат. Цікава історія сталася із поповненням музейними експонатами. Місцева жителька Галина Кондратенко дістала із старовинної маминої скрині придане. Там було багато тканого полотна, вишитого одягу, рушників. Увесь цей скарб Галина Павлівна віддала музею. А ще чималу колекцію експонатів подарувала жителька с. Данилівка Раїса Герасимчук.
Нині у музеї налічується 140 вишитих рушників. Понад сорок із них мають вік більше 100 років і мають унікальні вишивки. Музей відвідали усі жителі Рижан і навколишніх сіл, а ще майже кожні вихідні приїжджають на екскурсії туру вихідного дня із усіх куточків України. Із захопленням оглядають виставкові зали із експонатами. Попри карантини через пандемію коронавірусу життя музею не припинялося. Ведеться активна робота із підготовки присвоєння музею звання «народний».
За освітою я вчитель історії і люблю усе досконало вивчати. Взялася за написання історико-етнографічного дослідження села Рижани і рижанців. Кожну вільну хвилину присвячую цій роботі. Мрію у майбутньому видати книгу, яка стане у нагоді нашим нащадкам. Ще одну свою мрію про парк відпочинку у Рижанах активно втілюю у життя.
Після реконструкції моста у селі звільнилася від мостобудівної техніки, яка там стояла десять років, чимала територія. Рижани – найбільше село Хорошівської громади, і не мало власного парку відпочинку для жителів та дитячого майданчика. Тому вирішили зробити комфортну зону для усіх жителів округу. У першу чергу зробили стоянку для автомобілів неподалік церкви. Викопали став, де розмістили фігури лебедів. Розбили парк із квітниками, а ще почали будувати доріжки для пішоходів і велосипедистів. Найближчим часом маємо встановити дитячий майданчик. Планую, що вийде дуже гарне місце для сімейного відпочинку рижанців.
Маючи чималий досвід втілення власних ідей, хочу порадити усім, хто мріє втілити власний проєкт. Перш за все треба мати чіткий план дій, натхнення і бажання робити, згуртувати навколо себе коло людей, які допомагатимуть, і найголовніше – самому брати активну участь».
Життєві обставини спонукали зайнятися активною громадською роботою
Із завершенням реформи децентралізації та зміною районів із 2021 року перестав існувати Хорошівський район, який трохи «не дотягнув» до сотні років. Директорка народного музею історії Хорошівської громади, депутатка селищної ради, громадська активістка Валентина Онофріюк понад усе хоче створити в музеї кімнату про історію району. Саме ця мрія спонукала її шукати можливість втілити свій задум. Так у неї виникла ідея започаткувати спільно із селищною радою проєкт «Бюджет участі».
«Знаю, що в інших містах області, зокрема у Коростені, Бердичеві, Новограді-Волинському, вже більше п’яти років успішно існують такі проєкти. І я, щоб активізувати нашу громадськість, запропонувала започаткувати бюджет участі у Хорошівській громаді. Сама розробила пакет документів. Затим на усіх депутатських комісіях ознайомила присутніх зі своєю ініціативою. Довго доводилося пояснювати, що таке бюджет участі і яку користь від цього матимуть жителі громади. Адже не всі одразу мали розуміння, що це таке. Селищна рада виділятиме кошти на ініціативу людей для облаштування зон відпочинку, спортивних та дитячих майданчиків, естетичне облаштування територій або інші суспільно корисні соціальні ініціативи. Фінансування склало не менше ста тисяч гривень на усі подані проєкти. А саме: малі – до 10 тис. грн, великі – до 20 тис. грн. Примітно, що увесь депутатський корпус одноголосно підтримав запропонований проєкт. Наступного дня після сесії, на якій розглядалося питання бюджету участі, до мене приїжджали люди із сіл із проханням розповісти, як писати такі проєкти. Допомагала усім, хто до мене звернувся, оформити свої ініціативи. Загалом шість проєктів подали на розгляд, а саме: «Зона відпочинку «Казкове джерело» с. Сколобів; «Огородження території Топорищенського НВК» с. Топорище; «Облаштування кімнати «Історія Хорошівського (Володарськ-Волинського) району» в Хорошівському народному музеї»; «Спортивна зона «Спорт – здоров`я, спорт – це сила» с. Сколобів; «Зона відпочинку в селі Будо-Рижани» та «Упорядкування прибудинкової території смт Хорошів». Для першого разу це дуже хороший результат. Подані проєкти мали за мету покращення умов проживання у ньому громадян, знаходитися в межах компетенції Хорошівської селищної ради та відповідати критерію загальної доступності жителів.
На офіційному сайті Хорошівської селищної ради тривало голосування. Кожен мешканець громади зміг віддати свій голос за уподобану пропозицію. Відзначу, що проголосувати було складно. Без сторонньої допомоги недосвідченій людині важко було б розібратися. Треба віддати належне сколобівцям, вони були найактивнішими. Їхній проєкт «Зона відпочинку «Казкове джерело» набрав найбільшу кількість голосів – понад 250. Інші – менше. Тому комісія вирішила задовольнити думки громад і виділити фінансування на усі пропозиції, що подавалися. Тепер залишилося тільки реалізувати написані проєкти. Хочеться, щоб люди активізувалися, не були байдужими, щоб думали й самотужки дбали про свою громаду.
Щоб вдало написати і реалізувати будь-який проєкт, слід спочатку пройти навчання. Не важливо, чи це будуть онлайн-тренінги, чи навчання від якихось організацій, але вчитися потрібно. Без цього важко буде зреалізувати свою ідею. І пам’ятати, що поразка – це не вирок, а стимул рухатися далі до своєї мети».
Уся наша волонтерська діяльність ґрунтується на основі доброї волі
Світлана Тичина – волонтерка, громадська активістка – впевнена, що проблемами бездомних тварин повинен перейматися кожен, розповідати максимальній кількості людей про їхню трагічну долю.
«Моя особиста волонтерська діяльність почалася з того, що, ще навчаючись у Житомирі, познайомилася з дівчатами-волонтерками, і вони поділилися своїм досвідом. Тобто, що взагалі собою являє робота з безпритульними тваринами і які перші кроки у такій ситуації слід робити. У Хорошеві третій рік поспіль із своїми однодумцями ведемо активну волонтерську роботу із безпритульними тваринами. Наприклад, ми знаходимо поранену тварину або маленьку знайду, у такому випадку в першу чергу знаходимо перетримку, тобто небайдужих людей, які зголосяться на певний період взяти її до себе, щоб підлікувати. Бувають випадки, коли тваринка «тяжка». У такому випадку одразу прилаштовуємо у стаціонар ветеринарної клініки, щоб вона мала змогу отримати якісне лікування. За цей час уже напрацювали коло фахівців (ветеринарів), із якими постійно працюємо. Виліковуємо повністю тваринку, обробляємо від кліщів і паразитів, а потім починаємо шукати нових господарів для них. Зазвичай для цього використовуємо соціальні мережі. Робимо гарні фото й максимально точно описуємо характер наших вихованців і розміщуємо в усіх соціальних мережах, і таким чином знаходимо нові домівки для наших підопічних. За цей час вдалося чималу кількість песиків і котиків віддати у добрі руки. Зазначу, що маленьких тваринок забирають залюбки, а от дорослим знайти господарів набагато важче. Проте ми маємо приклади.
Нині наша команда налічує близько двадцяти волонтерів і волонтерок, є навіть цілі родини, які з нами співпрацюють.
Нині активно працюємося над створенням у селищі громадської організації, яка займатиметься захистом безпритульних тварин. Тамара Кравченко має очолити цю організацію. Для нашого Хорошева це нагальна потреба. Адже з кожним роком на вулиці стає все більше собак і котів, яких викидають. Ставимо за мету громадської організації у тісній співпраці із місцевою владою зменшення кількості безпритульних тварин через стерилізацію. Також збір благодійних коштів на лікування тяжкохворих тварин тощо.
Наведу кричущий приклад випадку, який трапився кілька днів тому. До мене зателефонувала одна знайома і сказала, що біля місцевої водойми знайшла п’ять маленьких цуценят, яким було кілька днів. Хтось їх викинув, але, можливо, не вистачило сміливості втопити у ставку. Я згадала, що у нас є дворова собачка, яка нещодавно народила цуценят. Маленьких знайд принесли й поклали до неї, боялися, що не прийме, але все обійшлося. Тепер вона стала прийомною мамою для трьох тваринок. Цікаво, що поки несли цуценят від ставка, двом із п’яти знайшли домівки.
Поділюся досвідом, як жителі нашого мікрорайону ведуть роботу із безпритульними тваринами. Ініціативна група звернулася до мешканців багатоповерхівок із пропозицією простерилізувати тих тварин, що вже живуть у дворі, щоб вони два рази в рік не народжували. Всі погодилися й склалися коштами. За них простерилізували наших собачок і котиків. Знайшли добру людину, яка надала вольєр для перетримки тварин у післяопераційний період.
Уся наша волонтерська діяльність ґрунтується на основі доброї волі. Мабуть, для когось це видається дивним. Але наша людяність вимірюється через любов до тварин. Не слід боятися взяти безпритульну тварину у свій дім. Можливо, це буде найвірніший друг у світі.
Допомагати тваринам просто – достатньо бути уважним і не проходити повз, коли вони потребують допомоги. Поставити мисочку з водою в спеку чи пускати погрітись тварину у зимові морози – це зробити зовсім не складно і не потребує багато коштів, але це може врятувати тварині життя».
Ірина Сівінська
