Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства». Вона запроваджена й відбувається з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Сьогодні спілкуємося з нашою землячкою, колишньою випускницею Давидівської школи та Володарськ-Волинського НВК №1 Тетяною Масляковою (Куценок) – юристкою в галузі сімейного права з досвідом роботи понад 12 років. Вона є засновницею проєкту «Розлучення=можливості», займається профілактикою суїцидальних проявів. Нині здобуває другу вищу освіту за спеціальністю «Сімейна психологія». Пані Тетяна багато років займається саме захистом прав жінок під час розлучень, а також у співпраці з професійною психологинею допомагає жінкам зберегти емоційну рівновагу, ментальне здоров’я та з гідністю пройти непростий період розлучення. Переважна більшість справ, яких їй доводиться вести, пов’язані з аб’юзивними стосунками в сім’ї, переважно щодо жінки, або й різними видами насильства з боку чоловіка щодо дружини: фізичним, сексуальним, економічним, психологічним чи й кількома водночас.
У процесі роботи пані Тетяна завела власний блог у мережах «Фейсбук» і «Тік-Ток». Юристка ділиться історіями жінок, яким вдалося звільнитися з полону насильства завдяки інформації, яку вони отримали й скористалися можливістю змінити на краще власне життя.
Історія Лариси
– Коли я тільки почала вести блог, – розповідає юристка, – ще не дуже виходило, але на мене підписалася одна жінка у соцмережах. Вона повідомила, що мій блог її дуже зацікавив, тому що я багато розповідала саме про домашнє насильство. Ця моя підписниця вже мала дорослих доньок – 25-ти і 29-ти років. Одна з них була дитиною з інвалідністю. Жила Лариса (назвемо її так) у постійному страху. Чоловік її дуже бив. Через фізичне насильство вона навіть отримала інвалідність. Лариса розповідала, що чоловік приходив додому і розпускав руки навіть тоді, коли дружина вишивала. Вона дуже любила рукоділля, і вишивання було її єдиною розрадою. Чоловік створював у сім’ї такі умови Ларисі, що вона не мала права ні на що, на будь-яке особисте життя! В усьому її обмежував і подавляв. Її існування нагадувало ув’язнення.
Після того, як Лариса почала слухати мої роз’яснення в блозі, вона побачила, що вихід може бути. Таємно від чоловіка завела ще одну банківську картку і скидала туди якісь невеличкі кошти, щоб чоловік нічого не запідозрив. За кілька років назбирала певну суму. Коли розпочалася повномасштабна війна, вона скористалася евакуацією і виїхала за кордон. Втекла від чоловіка і його постійного контролю та знущань. І писала мені, що зараз у неї все добре. Отаким чином вона змогла вийти з домашнього насильства.
Порятунок Таміли від домашнього насильства
– Під час нашого знайомства у Таміли (ім’я змінене з етичних міркувань) у шлюбі був син віком приблизно чотирьох років. Чоловік її постійно бив і принижував. Вона жила в страху за себе і сина, бо він часто був свідком, як батько піднімав руку на матір. Але Таміла не могла розлучитися зі своїм кривдником через віросповідання. Церква, до якої вони належали, суворо забороняла це. Всі родичі їхньої сім’ї теж були вірянами цієї релігійної установи. Якщо вже несила було безмовно зносити знущання, бувало, що Таміла жалілася мамі, тітці чи сестрі. Проте всі вони всі казали, що треба терпіти, а про розлучення навіть і думати не можна. Вона молилась, щоб чоловік перестав її бити і принижувати, проте це не допомагало. Настав час, коли чаша терпіння переповнилася. Вона звернулася до мене за допомогою. Ми довго спілкувалися і разом придумали план втечі із цих пекельних стосунків. Таміла передала мені документи. Вивезла валізи з найнеобхіднішими речами у камеру схову. Коли чоловік-насильник пішов на роботу на добове чергування, вона викликала таксі. Примітно, що сусіди, які знали про постійні побиття жінки в їхньому будинку, повідомили чоловікові, що вона виїхала з двору. Вій їй телефонував, погрожував.
Проте, попри всі перешкоди і страх, Тамілі з дитиною вдалося виїхати за кордон, адже під час війни не потрібна згода батька на виїзд дитини. І коли вона вже була в безпеці, то зателефонувала мені, щоб я запускала процес розлучення.
Гірке кохання з чоловіком із місць позбавлення волі
– Валентина (ім’я змінене з етичних міркувань) після розлучення шукала кохання. І знайшла його у місці позбавлення волі. Вона повірила в те, що її коханий ні в чому не винен, його «підставили». Вона до нього приїздила, возила передачі. Згодом вони офіційно оформили шлюб. Народилася дитина. Після звільнення, коли стали жити разом, чоловік почав її бити і принижувати. Піднімав руку і на її батьків. Неймовірними зусиллями Валентині вдалося з ним розлучитися. Він десь поїхав і довгий час не давав про себе знати. Проте пізніше почав їй телефонувати й надсилати відеоролики, в яких детально розповідав, як він планує її вбити. Валентина дуже злякалася, і не лише за себе: із ким тоді залишиться дитина? Вона звернулася до мене за допомогою. Ми подали заяву до суду. Колишньому чоловіку винесли обмежувальний припис, який забороняв йому наближатися до Валентини упродовж пів року.
Пані Тетяна Маслякова наголошує, що люди часто терплять домашнє насильство, тому що не бачать виходу. Думають, що буде, як колись, – приїде міліція і скаже, що ви – сім’я, то й розбирайтеся між собою. Проте зараз є багато методів протидії домашньому насильству. Один із них – це спеціальний наряд поліції, який може винести припис, що забороняє кривднику наближатися до 10-ти діб до помешкання (навіть коли це власність кривдника). Якщо таких приписів буде кілька, тоді можна отримати припис, що забороняє кривднику наближатися до потерпілої (чи потерпілого) на пів року, а також забороняє будь-які дзвінки, повідомлення, навіть спілкування через третіх осіб.
Можна також скористатися тимчасовим проживанням у спеціальних центрах для потерпілих від насильства. Можна звернутися до мобільних бригад з протидії домашньому насильству. Є ще варіанти. Треба просто діяти.
– Моя найперша порада тим, хто живе в полоні насильства, – викликайте поліцію. Щоразу. Не варто недооцінювати будь-який його прояв. Ніхто не знає, коли може статися непоправне. Вихід завжди є! Головне – його шукати, – закликає пані Тетяна.
Тетяна Маслякова розробила чек-лист «Як діяти, якщо ви стали жертвою домашнього насильства». Подаємо скорочено його основні пункти.
1. Безпека. Оберіть безпечне місце. Забезпечте можливість зв’язку з близькими та поліцією. Забезпечте собі вихід із будинку (квартири). Не провокуйте кривдника. У разі потреби викликайте екстрену медичну допомогу за номером 103. Обов’язково викликайте поліцію за номером 102. Фіксуйте кожен випадок домашнього насильства. В подальшому це дасть результат у процесі розлучення.
2. Збережіть та забезпечте доказову базу. За можливості, зберігайте будь-які докази насильства. Якщо є на тілі сліди побиття, – обов’язково, в рамках справи, заведеної в поліції, проходьте судово-медичний огляд, фіксуйте кожен факт та робіть записи в лікарняних документах.
3. Зверніться за підтримкою. Розробіть план, як ви можете вийти з небезпечного середовища. Зберіть, за можливості, необхідні документи або копії. Не соромтеся звертатися за підтримкою до друзів, сім’ї або професійних консультантів. Після приїзду поліції не пишіть заяву, що не маєте претензій. Просіть поліцейських вжити дії щодо кривдника та у разі потреби винести тимчасовий заборонювальний припис.
У випадку систематичного вчинення домашнього насильства можна звернутися до Тетяни Маслякової @masliakova_pro_prava або до іншого юриста для складання відповідної заяви до суду з проханням винести тимчасовий обмежувальний припис (це припис, який виносить суд, а не поліція). Така заява має розглядатися судом упродовж 72-х годин. Обмежувальний припис виноситься строком від одного до шести місяців.
Юристка рекомендує обов’язково звернутися на безкоштовну гарячу лінію з питань протидії домашньому насильству: 0800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).
Тетяна Маслякова наголошує: «Кріпосне право відмінили в 1861-му році, тому кожен та кожна з нас – вільна людина!»
Підготувала Світлана Федоренко
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
