Щороку наприкінці березня всіх українських нацгвардійців вітають із професійним святом. День Національної гвардії України відзначається 26 березня. Професія нацгвардійців дуже важка й відповідальна, особливо нині, у воєнний час. Тому варто привітати всіх службовців Національної гвардії України і подякувати їм за нелегку працю.
Повномасштабне вторгнення наш земляк Сергій Грицькевич зустрів у Києві на будівництві. Ремонти – це справа, яку він любить та охоче завжди її виконує. Проте новина про вторгнення рф не могла залишити його байдужим. Одразу ж Сергій поїхав у рідний Хорошів до своїх близьких. Переконавшись, що все добре вдома, налаштував дружину та доньку їхати за кордон та повернувся знову до Києва, проте уже не будувати, а записуватись до Національної гвардії добровольцем. Важливо відзначити, що поїхав Сергій Грицькевич на власному авто, бо був переконаний, що на фронті воно потрібніше.
Народився Сергій у Володарську-Волинському 29 жовтня 1969 року, там же закінчив середню школу №1. Після школи відслужив у армії в Казахстані. Був зв’язківцем на космодромі «Байконур». Пізніше здобув професію ювеліра й кілька років працював за спеціальністю на місцевому підприємстві «Західкварцсамоцвіти».
У 1991 році Сергій Грицькевич одружився із Наталією Микитенчук. Зараз він батько двох дорослих доньок – Вероніки й Тетяни, має трійко онуків.
Сергій Анатолійович прекрасно розуміє, що свою державу потрібно захищати, інакше вона не матиме майбутнього, і робить це дуже відважно та зразково. Війна змінила його, хоча багато хто вважає, що люди не міняються. Проте не кожен зможе поїхати на власному автомобілі замінованим полем рятувати поранених побратимів.
Спочатку війни він проходив службу у селах Горенка та Мощун (Бучанський район). Туди ж він привозив допомогу, яку збирали хорошівці. Певно, не потрібно розповідати про важливість боїв саме у селі Мощун, бо саме вони були вирішальними та не пустили ворога до столиці. Пізніше молодший сержант Грицькевич знаходився у Чернігівській області, де займався розмінуванням.
Останні 5 місяців разом із підрозділом, у якому служить, був на Бахмутському напрямку фронту. Усе, що довелось пережити та побачити, назавжди закарбувалось у пам’яті. Проте не змінило бажання боротись за своє, не налякало, а, навпаки, мотивувало, бо тут знайшов справжніх друзів, які вірять і яким довіряєш сам.
Неодноразово Житомир – саме такий позивний має Сергій – без жодного сумніву їхав у місця, куди інші боялися, бо там постійні обстріли та заміновані дороги. На одному із завдань його авто було повністю пошкоджене. Чи можна буде його відновити – не відомо. Проте ніхто інший не наважується сісти за кермо і їхати у зону активних бойових дій, а Сергій їде. Він знає, що там його побратими чекають на порятунок.
Він говорить, що Бог береже його, молитви рідних йому дуже допомагають. І саме вони й повертають його назад. Тож нехай ангели-охоронці й надалі будуть завжди поряд із Сергієм та усіма нашими захисниками.
За відвагу та сміливість 28 грудня Сергій Грицькевич був нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою Національної гвардії – нагрудним знаком «За доблесну службу» та Подякою за високі досягнення у службовій діяльності, ініціативу та наполегливість.
А нещодавно (20 березня) Указом Президента України №165/2023 «Про відзначення державними нагородами» Сергій Грицькевич нагороджений медаллю «За військову службу Україні».
Нехай кожен із нас, хто тут, у тилу, намагається давати оцінку військовим, спочатку хоч тиждень спробує пожити їхнім життям.
Тримаймо стрій, вірмо в Перемогу та щиро дякуймо кожному та кожній, хто захищає нас!
Любов Дем’янчук
