У складі групи журналістів із різних областей України мені випала гарна нагода побувати в кількох громадах нашої Житомирщини і познайомитися з успішними місцевими проєктами. Адже позитивний досвід може стати стимулом для інших громад у їхньому розвитку. Прес тур «Громади Житомирщини в умовах воєнного стану» організував Харківський прес-клуб.
Багато чого цікавого й корисного ми побачили. І про це будуть наступні матеріали в нашому медіа. Та сьогодні хочу розповісти читачам про те, як маленьке село може стати справжнім туристичним магнітом завдяки творчому підходу і старанням громади та глибокій любові жителів до рідного краю.
Історія незвичайного пана Чайковського та його маєтку в селі Гальчин Гришковецької територіальної громади Бердичівського району дала поштовх до створення культурно-мистецького простору «Чайковський Spase».
Як розповіли працівниці сектору культури Гришковецької громади, будинку Чайковського понад 200 років. Упродовж століття до колишнього панського маєтку поспішали діти, бо тут була школа. У 50-х роках минулого століття у цій будівлі навчалося більше 700 дітей з навколишніх сіл. Доводилося їм сидіти не лише на лавках, а й на підлозі. І навчалися тоді у дві зміни. У 2019 році школу закрили. Дітей стало мало, а поруч у Гришківцях прекрасний сучасний навчальний заклад. І залишився добротний просторий будинок з колонами без своїх галасливих господарів.
Проте на початку у 2022 року завідуюча сектором культури та туризму Гришковецької селищної ради Наталія Ященко з командою однодумців розпочала роботу з відновлення будинку й наповнення його новими сучасними сенсами. Для цього вони доклали багато зусиль і креативу.
Неймовірне життя Михайла Чайковського
Пані Наталія розповіла, що жителі села, та й громади, не знали, що в цьому будинку жив пан Михайло Чайковський. І коли розпочалося відродження і впорядкування маєтку, то мало хто розумів, про якого саме Чайковського йдеться і що з того буде. Проте потроху робота рухалася. На волонтерських засадах толокою провели прибирання території. Познаходили і принесли в будинок багато старовинних предметів побуту місцевих жителів. За грантові кошти та за підтримки міжнародних і українських громадських організацій, а також Київського національного університету імені Тараса Шевченка дослідили історію життя Мі՛хала Махмед-Садика-Паші – Михайла Чайковського.
Наталія Ященко розповіла:
- Михайло Станіславович Чайковський за походженням поляк і за віросповіданням католик. Він двічі змінював свою віру. Прийняв іслам і став мусульманином. А похований на території сучасної Чернігівщини як православний. Католики-поляки не простили йому зради віри, і на його похороні не було нікого з його родичів-поляків. Його нащадки нині проживають у Канаді. У 2011 році вони приїжджали на Чернігівщину, віднайшли його могилу, впорядкували. Там стоїть пам’ятник. 29 вересня цього року Чайковському виповнилося 220 років від дня народження.
Дослідники біографії Михайла Чайковського стверджують, що він був одним із перших керівників Листопадового повстання в Україні у 1831 році, яке придушила російська імперія. Польський уряд нагородив його Золотим хрестом. Після придушення повстання він виїхав у Польщу, а пізніше у Францію. У Польщі він зайнявся літературно-мистецькою діяльністю. Працював у журналах і газетах. Написав близько 20-ти творів. Писав польською мовою, але про Україну. Один із його найбільш відомих творів є «Вернигора» про гайдамаків. Недалеко від нас є село Кодня, в якому колись страчували гайдамаків. Дід Михайла Чайковського був очевидцем цих подій. Існує припущення, що навіть Тарас Шевченко надсилав свій рукопис поеми «Гайдамаки» Чайковському, аби той вніс свої правки.
Михайло Чайковський на Балканах воював проти росії. Став засновником двох міст – на території сучасної Болгарії і сучасної Туреччини.
Це лише основні штрихи з біографії цієї неординарної особистості, безмежно закоханої в Україну – резюмувала пані Наталя.
Від старого занедбаного будинку – до сучасного культурного простору
Відновлювали і ремонтували будівлю за грантові кошти. Мали плідну співпрацю в рамках грантового проєкту за програмою USAID «Мріємо та діємо» за підтримки експертно-консультаційного центру відродження громад і територій при Київському університеті імені Тараса Шевченка та інших. Загалом освоїли 10 тисяч доларів грантових коштів на облаштування культурно-мистецького простору «Чайковський Spase», розробили брендбук, закупили обладнання, офісну техніку.
Співпрацювали також з IREX в Україні і створили на базі маєтку арт простір «Петронелла».
Результативною була спільна робота з громадською організацією «БУР» («Будуємо Україну разом»). Для підсилення молодіжного руху створили Бункер-хаб. До цієї праці були залучені волонтери з усієї України.
Вирішили не викидати старі парти, залишили також звичайні дров’яні пічки. Вони діючі й використовуються у холодну пору року й нині. В одній із кімнат створена атмосфера колишньої школи, зібрано експонати – наочність для природничих предметів, яка використовувалася, можливо, ще на початку ХХ століття.
У маєтку проводяться різноманітні заходи для людей різних вікових категорій: від дітей та молоді – до літнього віку.
Людмила Корзун – директорка філії культурно-мистецького простору «Чайковський Spase» зазначила:
- Ми проводимо зустріч для людей похилого віку, екскурсії для школярів. Готуємо театралізовану постановку «Андріївські вечорниці».
Три роки тому тут заснували Фестиваль білого борщу. Це особлива місцева страва, яка готується на квашених цукрових буряках. Навіть під час повномасштабної війни в Україні цей фестиваль відбувається. Просто його не дуже афішують із міркувань безпеки. Проте цьогоріч на заході взяли участь понад 600 учасників та учасниць. А борщу на ньому з’їли понад 200 літрів.
Тепер у Гальчині, у Гришковецькій громаді, в Бердичівському районі стало набагато більше людей, які зацікавлені в розвитку цієї тепер уже досить відомої локації.
Знаходяться й спонсори-меценати, волонтери, які готові вкладати працю та ресурси в цей об’єкт. Допомогли побудувати паркан. Облаштували криничку.
Творча команда Наталії Ященко не зупиняється на досягнутому. Має ще багато ідей та планів для розвитку тепер уже затишного і дуже атмосферного багатофункціонального місця, яке з часом приваблює усе більше і більше туристів та відвідувачів, учасників різноманітних заходів.
Це місце дійсно є туристичним магнітом. Мені, наприклад, дуже хочеться побувати тут іще. Особливо ж – приїхати на Фестиваль і скуштувати білого борщу.
Галина Мінялук
