16 вересня в Україні – День працюючих батьків.
Інтернет-ресурс https://www.dilovamova.com/ про цей день інформує: «Декілька переваг роботи обох батьків включають кращий фінансовий стан і менший фінансовий стрес. Більше грошей означає якісніший дитячий садок, дошкільну освіту, приватне навчання, кращу охорону здоров’я та частіші відпустки. Один із головних мінусів – менше часу, що проводиться з дітьми». За даними цього ресурсу, 70% працюючих матерів із вищою освітою кажуть, що їм важко знайти баланс, порівняно з 52 відсотками працюючих матерів без вищої освіти. Щодо працюючих батьків, то 61% випускників коледжів не можуть поєднувати роботу та сім’ю порівняно з 47% не випускників коледжів.
Згідно з новим дослідженням, опублікованим Американською психологічною асоціацією (https://www.apa.org/) працюючі матері, як правило, більш здорові та щасливі, ніж мами, які залишаються вдома з дітьми в ранньому та дошкільному віці своїх дітей».
Журналісти газети «Прапор» та сайту «Звісно.news» провели анонімне опитування про те, як батьки, які працюють, справляються із виконанням посадових обов’язків на роботі, з домашніми справами й вихованням дітей. Відповіді на наші запитання надали 83 мами і татусі. Працівники редакції підсумували ці відповіді.
Умови воєнного стану і бойових дій на території України наклали свій негативний відбиток на життя людей і сімей. Частина опитаних родин мають батька військового, який нині на службі із захисту Батьківщини. Тоді усі обов’язки щодо безпеки, догляду, організації дозвілля та забезпечення навчання дітей у дошкільних закладах чи школах лягають на матір. Таким мамам дуже важко, особливо, якщо дітей двоє і більше. Проте вони виявляють креативність, винахідливість, залучають на допомогу рідних, або старші діти допомагають мамі в догляді за молодшими братиками і сестричками.
Нині складно навіть жителям більш-менш безпечних територій України, як, наприклад, наші громади, тому що є постійна небезпека ворожих атак із повітря. Сигнал повітряної тривоги означає потенційну небезпеку. Це негативно впливає на психологічний стан усіх людей. Проте й тут батьки намагаються адаптуватися, захистити ментальне здоров’я своїх дітей. Якщо під час тривоги діти вдома, то батьки вчать їх виконувати правила безпечної поведінки. Для заспокоєння і щоб відволікти увагу на щось корисне, – читають їм казки, граються, наскільки дозволяє ситуація.
Ще пов’язаною з війною проблемою є змішане або дистанційне навчання, про яке теж вказали батьки. Якщо дитина навчається дистанційно, а батьки працюють, то треба подумати, з ким перебуватиме донька чи син. Виручають бабусі й дідусі, інші родичі, або батьки звертаються до сусідів чи наймають людину по догляду за дітьми.
А загалом, у звичайних умовах, багато хто з мам і тат зазначають, що чим більше часу вони проводять із дітьми, то краще їх розуміють. «Ми тоді можемо пояснити собі, чому дитина зробила так чи інакше. Тоді й батькам комфортно проводити час із дітьми, а дітям – із батьками», – сказав Володимир, батько чотирьох дітей-школярів.
Багато хто з батьків, які працюють, роблять свої маленькі винаходи у вихованні дітей. Наприклад, подружжя К. поділилося: «Серед наших «лайфхаків» можемо назвати те, що ми принципово відмовились від покарань дітей за невиконані завдання, порушення якихось домовленостей. Багато з цього приводу дискутували, але прийшли до спільної думки. Ми намагаємося більше мотивувати своїх дітей, підкреслювати щось позитивне. Застосовуємо «нагородження», відзначення за виконання якоїсь роботи, досягнення, старанність у чомусь. Наприклад, за помитий посуд – додатковий час на спілкування з друзями на свіжому повітрі, за прочитані додаткові сторінки чи вивчений напам’ять вірш – якийсь інший «бонус» із урахуванням бажання дитини». Ще одна родина поділилася досвідом гри в настільні ігри усією сім’єю. Переважно вони обирають розвивальні ігри. Це теж зближує родину.
Сім’я М. поділилася досвідом спільних подорожей у вихідні. Переважно в межах області. Виявляється, що зовсім недалечко можна зустріти багато цікавого і навіть дивовижного. Це є й мотивацією для дітей старатися в навчанні й виконувати доручення батьків вчасно, щоб вихідні були вільними для подорожі.
Переважна більшість родин вказала, що їхні діти залучені до різних гуртків, занять у музичній чи спортивній школі. Але частина з опитаних назвала таку залученість дітей як полегшення для батьків, а частина – як додаткове навантаження. Коли родина проживає далеко чи дитина ще мала, то батькам доводиться знаходити час чи когось іншого залучати із дорослих, аби завести чи забрати своє чадо з гуртка.
Близько половини з опитаних батьків вказали на те, що їм часто допомагають у догляді за дітьми їхні батьки. Але в переважній більшості це відбувається лише за бажанням дідуся чи бабусі. Ніхто не сказав про те, що догляд за онуками є їхнім обов’язком. «Можна попросити старших батьків доглянути за дітьми певний час чи забрати їх зі школи, садка, гуртка. Проте дідусь чи бабуся мають свої плани на власне життя і мають право і можуть відмовити. І це нормально.
Якщо дідусь і бабуся скучили за онуками, то ми, враховуючи їхнє бажання побути з дітьми, можемо, наприклад, влаштувати з цієї нагоди відпочинок для себе, побути удвох. Ми ж не лише батьки, а люди, які кохають одне одного. А ще ми фахівці у своїх сферах, а ще ми окремі особистості з власними потребами. Тому в усіх цих іпостасях маємо знаходити баланс. Тоді кожен почуватиметься щасливим», – Марія С.
Лише дві родини розповіли про те, що вони наймають няню-доглядальницю, аби вона взяла на себе частину обов’язків догляду за дітьми, а батьки в цей час могли б виконувати чи професійні завдання, чи якусь роботу домашню або й приділити час одне одному.
Кілька опитаних мам висловили думку, що на їхнє життя і стосунки впливають патріархальні суспільні стереотипи, які «прийшли» в їхню сім’ю від батьків. Тому вони вважають, що було б дуже корисно запроваджувати курси для майбутніх батьків, центри планування сім’ї, інші форми роботи з формування відповідального свідомого батьківства.
В особистому спілкуванні три мами з опитаних зазначили, що коли вони влаштовувалися на роботу, то їхні працедавці запитували, чи мають вони дітей і чи не збираються ще народжувати. Проте чоловікам, як правило, таких запитань не ставлять.
Одна жінка поділилася спостереженням, що, на жаль, дівчат і жінок репродуктивного віку не вчать правильно доглядати за дітьми. Проте, за стереотипним уявленням, саме від жінок суспільство вимагає, аби вони вміли добре це робити. На її думку, цим навичкам треба навчати і хлопців, і дівчат, жінок і чоловіків. І відповідальність за безпеку, догляд і виховання дітей мають нести обоє батьків рівною мірою.
Психологиня, голова Житомирської обласної Асоціації фахівців соціальної сфери Вероніка Мишківська радить подружнім парам, у тому числі батькам, які працюють: «Дуже важливо у подружньому житті загалом, не лише для тих пар, які мають дітей, а й для всіх, обов’язково чітко, спокійно проговорювати про свої потреби, проблеми, про те, що влаштовує чи не влаштовує, що подобається, а що ні. Тоді набагато легше знайти порозуміння й вибудувати будь-яку взаємодію – чи у вирішенні якихось проблем, чи у вихованні й догляді за дітьми.
Коли чоловік і дружина, батьки намагаються не «допомагати» одне одному, а обоє беруть на себе відповідальність за частку домашніх обов’язків, тоді вони цінуватимуть таку працю, розумітимуть її вагу і значення. Вони спільно шукатимуть шляхи полегшення домашньої праці, залучення допомоги, використання сучасних способів і технологій у її виконанні. Адже кожній людині треба мати час і на себе, на особисті потреби і вподобання.
А ще важливо вміти слухати і чути одне одного у подружній парі. Дослухатися, що саме говорить партнер чи партнерка, і поважати рішення людини щось робити чи чогось не робити.
Якщо між подружжям є любов і повага, тоді вони радіють успіхам одне одного, перемогам і підтримують у труднощах та якихось невдачах.
Деякі пари домовляються й чітко розподіляють обов’язки щодо домашньої праці й догляду за дітьми. У багатьох це виходить невимушено, природньо, залежно від ситуації та потреб і побажань кожного/кожної. Важливо враховувати здібності й нахили людини. У когось краще виходить організувати дозвілля дітей, допомогти з уроками, а хтось любить і краще справляється з приготуванням вечері чи ранковою зарядкою для всієї сім’ї. Догляд за дітьми не може бути якісним, якщо хтось із батьків бере все на себе, а інший/інша – відсторонюється. Усе має бути в радість. За смачний обід – усі дякують тому, хто готував. Хтось із батьків замінив для всіх постіль – теж всі це відзначили і подякували. Поки мама ще на роботі, а тато прийшов раніше – організували спільно з дітьми прибирання вдома і начистили картоплі для вечері. Татусь затримується з відрядження – діти з мамою спекли тортика, щоб приємною була зустріч для всіх. Саме з таких маленьких радостей складається життя в родині. Діти беруть приклад із батьків. Вони вчаться висловлювати свої думки і почуття, взаємодіяти у сім’ї, розуміють, що таке любов і повага».
Підготувала Світлана Федоренко
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом
Фото створено з допомогою ШІ
