Війна назавжди розділила світ українців на «до» та «після». Це не просто слова, а доля майже всіх українців. Так, Олег Поліщук, який народився та виріс у Володарську-Волинському, згодом осів у Донецьку. Проте у 2014-му році змушений був із сім’єю тікати з міста та з будинку, який нещодавно придбав. А через 8 років – черговий виток війни, й Олег був призваний до ЗСУ. Пройшовши навчання в Житомирі, він із земляками у квітні 2022-го потрапляє у щойно сформовний 43-й окремий стрілецький батальйон, у якому служать земляки-поліщуки, вихідці з Житомирщини. Старший сержант Олег Поліщук проходить службу в окремому кулеметному взводі цього ж 43-го батальйону. Основною бойовою силою взводу є кулемет Browning M2 та ланка з 4-х солдатів: кулеметник, номер обслуги, стрілець, водій із автомобілем. Кулемети були придбані спільним фінансуванням волонтерів та ЗСУ. Звісно, бійці виконували і виконують різні завдання: оборона, стримування противника під час наступу, сам наступ. А бойова географія така: це м. Мена, що на кордоні Чернігівської області; Верхньокам’янське Бахмутського району; Бахмут Донецької області; Буринь на Чернігівщині; Шатрище на Сумщині; Вовчанськ на Харківщині; Часів Яр Бахмутського району.
Найбільш жорстокі бої були за Бахмут і тривають нині за Часів Яр, коли ворог вривається до окопів, і тоді доходить до рукопашних зіткнень. Саме під Бахмутом воїни-поліщуки вперше зустрілися з вагнерівцями та їхніми «м’ясними» штурмами. Але найтяжче було пережити нічні бомбардування ворожою авіацією нашої лінії окопів, коли вдіяти нічого не можеш, нікого на бачиш і, зіщулившись, перечікуєш виття літаків і вибухи бомб. Найбільші бої для підрозділу тривають зараз біля Часового Яру. Тут ворог змінив тактику і після великого артобстрілу, задіюючи масу броньованої техніки, підвозить своїх солдат прямо до лінії наших окопів, а зупинити навалу техніки на далеких підступах немає чим, бо в нас черговий «снарядний голод», – розповів Олег Поліщук.
Із приємністю старший сержант згадує бійців свого взводу, які не підведуть, які виконали і виконають чергове бойове завдання: Олександр Васянович з Іршанська (загинув смертю хоробрих); Ярослав Константиненко з Попільні; Володимир Мазуров з Дашинки (зник безвісти при виконанні бойового завдання); Сергій Мосейчук – батько сімох дітей з Овруччини; Олександр Файдюк із Пулин; Ігор Стащук із Коростеня; Володимир Василенко з Хорошева; Григорій Бровчук зі Звягеля та багато інших.
Війна діє на всіх по-різному. Дехто не в силах побороти паніку, а дехто, мовчазний і непримітний, стає справжнім воїном. Самому Олегу вдалося вивести з поля бою контуженого хорошівчанина Володимира Василенка і врятувати біля Лисичанська машину з боєкомплектом, що вже загорялася, відігнавши її від іншої техніки. За це від головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного 28 травня 2023 року він отримав нагороду «Золотий хрест».
А в тилу не залишають наш кулеметний взвод без підтримки друзі-волонтери з Хорошева. Так за їхній власний кошт було придбано систему Starlink із дизель-генератором, що забезпечив підрозділ надійним зв’язком. Цього разу друзі: Олександр Хмиз, Сергій Канюка, Микола Ренкас, Сергій Герасимчук, Володимир Каменчук, Павло Ренкас, Володимир Матвієнко, Сергій Ренкас, Віктор Чайківський, Олег Шишук – придбали для підрозділу позашляховий автомобіль. А наповнити продуктами, ліками та іншими потрібними на фронті речами постаралися: Василь Сварчевський, Богдан Данильчук, родина Козаків та Валентин Недзельський із вірянами Церкви ЄХБ «Ковчег спасіння». Так, пліч-о-пліч, кожен на своєму місці робить свій внесок у майбутню історичну Перемогу над московією.
Ігор Цвіра
