У грудні 2024 року виповнюється 140 років українського жіночого руху. Сьогодні розповідаємо про видатну жінку, яка зробила значний внесок у розвиток українського жіночого руху, життя і діяльність котрої пов’язана із нашою Житомирщиною. Це Ольга Драгоманова-Косач, яка більш відома під псевдонімом Олена Пчілка.
Сподіваємося, ви знаєте, що родина Косачів, починаючи з 1868 року кілька років проживала у Звягелі. І нещодавно в цьому місті в Музеї родини Косачів-Драгоманових відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Олена Пчілка: барви особистості та феномен національного духу», присвячена 175-річчю від дня її народження.
Тривалий час радянська влада значні здобутки Олени Пчілки у громадському й культурному житті українського суспільства замовчувала й применшувала. А коли якась інформація й з’являлася, то переважно як про матір великої Лесі Українки, дитячу письменницю та поціновувачку вишивки. Хоча Ольга Драгоманова-Косач свого часу була відома в українських інтелектуальних колах не менше за свою геніальну доньку.
Проте, на щастя, в українському суспільстві підвищилась увага до історії українського жіночого руху й ця несправедливість була виправлена.
Зараз можна знайти багато інформації у друкованих і цифрових джерелах про Олену Пчілку, родини Драгоманових та Косачів, а також про внесок українок у світовий жіночий рух. Опрацювавши окремі із них, ми дійшли висновку, що Ольга Драгоманова-Косач (Олена Пчілка) є видатною громадською діячкою, письменницею, педагогинею, науковицею, а також визначною діячкою українського феміністичного руху. Вона, безперечно, доклала свою працю й неординарні здібності й в інших сферах діяльності. Проте сьогодні ми зупинимося лише на її основних іпостасях.
Палка прихильниця й послідовниця національної педагогіки
Ольга Петрівна всіма силами протистояла русифікації. На відкритті пам’ятника Котляревському в Полтаві Олена Пчілка демонстративно виступила українською, попри царську заборону і ризик арешту. Вона була єдиною жінкою, яка увійшла і поїхала в складі делегації українських інтелігентів на перемовини до царського прем’єра добиватися скасування заборони друкувати книжки й викладати в школах українською.
Олена Пчілка чітко, послідовно та категорично відстоювала свою позицію про потребу у запровадженні освітнього процесу на основі національної ідеї, багато для цього зробила, в тому числі й у співпраці з Іваном Франком.
Видатна письменниця, публіцистка, перекладачка
Олена Пчілка зробила вагомий внесок в українську літературу. Вона написала і в 1886 році видала збірку віршів «Думки-мережанки», яку любили цитувати представники й представниці української творчої еліти. Вона публікувала свої твори у журналах «Зоря», «Дзвінок».
Сучасники й сучасниці поважали її за змістовну актуальну публіцистику і перекладацький хист. Вона перекладала українською світову класику – від Овідія до Гюго. А також її перу належить низка літературно-критичних статей про українських письменників.
Понад 10 років Олена Пчілка видавала патріотичний журнал «Рідний Край». У 1908 році вона видала додаток до «Рідного краю» – журнал для дітей «Молода Україна». Цей часопис адресувався дітям від середнього дошкільного до молодшого шкільного віку. Загалом вона зробила вагомий внесок у започаткування саме дитячої української літератури.
Вона видала альманахи «Рада», «Перший вінок».
Ольга Петрівна за власний кошт видала збірку творів Степана Руданського «Співомовки». Купувала українські книжки для бібліотеки, аби вони були доступними ширшій аудиторії.
Лише у 1991 році вийшло повне видання дитячих творів Олени Пчілки у збірці «Годі, діточки, вам спать!»
Ретельна науковиця
Олена Пчілка була залюблена в українське народне прикладне мистецтво. Вона була першою науковицею, яка вивчала українські орнаменти, вишивку, ретельно їх збирала і впорядковувала. Вона стала першою упорядницею книжки про особливості й види українських розписів, узорів з 23-ма кольоровими замальовками писанок і вишивок. Дослідниця з любов’ю записувала пісні, обряди, народні звичаї. Прикметно, що найвагомішу колекцію вона оформила у період, коли родина Косачів проживала у Звягелі.
Її дослідження «Українське селянське малювання на стінах» є науковою роботою.
Олена Шпильківська наголошує: «Варто зазначити, що в українському літературному просторі Пчілка з’явилася, представивши суспільству свій «Украинскій народный орнаментъ». Саме після Емського указу 1876 року, коли імперський уряд вирішив позбавити українців мови та голосу, вона презентує світу окрасу самобутньої української культури – понад 300 зразків українських орнаментів. Ця гігантська робота, яка була проведена за підтримки брата Михайла Драгоманова та чоловіка Петра Антоновича Косача, отримала належну оцінку 1878 року на Паризькій Всесвітній виставці. За життя Олени Пчілки альманах видавався п’ять разів, востаннє – 1928 року».
Олена Пчілка у часи заборони всього українського залюбки носила український народний стрій не лише вдома, а й на різні заходи, зустрічі, таким чином роблячи виклик імперській владі й демонструючи свою любов до рідної культури.
Пчілка доклала зусиль і до реформування української мови у співпраці з відомими письменниками. Деякі джерела стверджують, що саме Олені Пчілці належать слова «палкий», «променистий» та інші.
Ольга Петрівна стала першою жінкою-академіком. Із 1925 року вона – член-кореспондент Всеукраїнської академії наук. Фактично, аж до смерті в 1930-му році, працювала в різних наукових комісіях.
Активна громадська діячка, феміністка
У своїй автобіографії Олена Пчілка писала, що позиціонує себе за ідеологією українською націоналісткою. Ці її погляди присутні й у вихованні власних дітей, і в громадській діяльності, й у ставленні до народу, влади, політичних та громадських діячів. Своїх переконань вона не змінила до останніх днів життя.
У 1920 році, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у гімназії в місті Гадячі на Полтавщині, де народилася, вона огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом, наражаючи себе на покарання з боку більшовицької влади. І подібних фактів було чимало в житті Олени Пчілки.
Саме статус академіка і поважний вік, як стверджують дослідники її життя і творчості, врятували Олену Пчілку від репресій за антибільшовицькі погляди.
Спільно з подругою, письменницею та однодумицею Наталею Кобринською Олена Пчілка видала перший феміністичний альманах «Перший вінок». Саме у цій збірці 17 талановитих письменниць змогли опублікувати свої твори. Серед них були й уже відомі, як от Олена Пчілка, Наталя Кобринська, Ганна Барвінок, так і початківці: Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка, Климентина Попович, Леся Українка, Людмила Старицька-Черняхівська та інші.
Олена Пчілка опублікувала тут і свої феміністичні твори «Товаришки», «За правдою», «Світло добра і любові».
Дослідниця Мирослава Крупка зазначає: «Всупереч патріархальним структурам, громадські активістки виступали за створення жіночих товариств і видання альманахів, що б сприяло самопрезентації жіноцтва та усвідомлення власної унікальності й сили».
Олена Пчілка своїм життям і діяльністю, сміливою безкомпромісністю зруйнувала багато стійких на той час стереотипів, ставши першою в Україні націоналісткою, феміністкою, журналісткою, видавчинею, академіком, зробила свій вагомий внесок у педагогіку, етнографію та літературу. Вона є безумовним прикладом для сучасних жінок і всіх українців та українок, зразком незламності, сили духу, національної самосвідомості й патріотизму.
Підготувала Надія Панченко
У статті використані цитати з доповідей на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Олена Пчілка: барви особистості та феномен національного духу» дослідниць, кандидаток філологічних наук Олени Шпильківської (м. Рівне) та Мирослави Крупки (м. Київ), а також інформація з інших відкритих джерел.
Матеріал підготовлено за підтримки Волинського прес-клубу
Фото з мережі інтернет
