Спільна робота в тилу для підтримки фронту дає силу захисникам і захисницям

У соцмережах є група «Теренці-Дашинка-Курганці–Писарівка», там постійно висвітлюється робота охочих із названих населених пунктів допомагати нашим Збройним силам. Адміністратором групи є Леся Шпак (Українка – ім’я у соцмережах). Вона народилася та виросла у Теренцях. Хоч нині мешкає у Києві, активно там займається волонтерством, все ж постійно модерує групу та розповідає про різні ініціативи односельчан.
Уже давно жінки Дашинського старостинського округу Хорошівської громади плетуть килимки із вживаного одягу, виготовляють окопні свічки, печуть смаколики, роблять консервацію для наших воїнів.

Цікавою ініціативою жінок округу стало плетіння сіток. Справа, звісно, не нова, та робота ця надскладна і недешева. Ініціювала цей проєкт у селі Дашинка Валентина Забродська – вчителька-пенсіонерка. Допомагати ЗСУ вона вважає своїм обов’язком, бо знає, як непросто буває військовим, адже її донька Мар’яна уже восьмий рік служить у війську.
Отже, все почалось із вивчення літератури: що потрібно, як плететься сітка, де взяти матеріал для роботи. Звичайно, ідею підтримали місцеві жителі.
Поки гроші збирались, бо сума потрібна була чимала, Валентина Забродська поїхала у Хорошів до жінок, що вже давно плетуть сітки у будинку культури, на майстер-клас. Уже там зрозуміла, що для хорошої роботи потрібна міцна рамка. У її виготовленні допоміг Андрій Іскрицький із Іванівки. Він нарізав заготовки, бруси на пилорамі в Шадурі, а вже дашинські чоловіки Валерій Бовсунівський, Вадим Собко, а також Сергій Павлюк склали та збили докупи рамку, прикрутили шурупи, щоб фіксувати сітку-основу для плетіння.
Щоб пришвидшити збір, Валентина Забродська ходила від будинку до будинку в селі і збирала кошти, зверталася до церков християн-баптистів із сіл Курганці та Краївщина. Кожен посильно допомагав. Сама збирала овочі та фрукти і їздила велосипедом із Дашинки у Хорошів на ринок, ставила скриньку «Для ЗСУ» і виручку із продажу теж додавала до зібраних коштів.

Пані Валентина зазначає, що часто люди просто кидали гроші у скриньку, нічого не купуючи. А ще жінка здавала яблука, а отримані за це кошти передавала теж на збір для ЗСУ.
Дуже суттєво допомогли місцеві працівниці культури: завідувачки клубів Тетяна Седляр, Надія Михайленко та Марія Ніколаєва організували благодійний звітний концерт у Суховолі. Довезти дітей до Суховолі допоміг Ігор Седляр.

У селі Писарівка також до збору коштів долучилася Руслана Стасюк. Вона зібрала пристойну суму.
Гроші, що зібрали всі разом, передали Тетяні Корзун – волонтерці, мамі загиблого воїна – і вона закупила сітку-основу та спанбонд. (Це особливий нетканий матеріал із різними маскуючими малюнками для захисту техніки, позицій військових, а також для захисту від променів тепловізора).
Робота розпочалася у жовтні 2024 року із майстер-класу пані Світлани, переселенки, що нині мешкає у Рижанах. Різали на тонкі смуги тканину для плетіння Галина Собко, Матвій Шевченко, Жанна Мельник.

І в клубі села Дашинка також запрацювали «павучки». За три дні вони вже виготовили сітку 2х6 метрів. Працювали «павучихи» щодня із понеділка до суботи із дев’ятої до сімнадцятої години з перервою на обід. До цієї нелегкої роботи (бо фарба бралась до рук, навіть алергічні прояви у декого були), долучились Ірина Собко, Валентина Забродська, Тетяна Корзун, Надія Михайленко, Таїсія Бовсунівська, Надія Мельник, Раїса Розводовська, Надія Штилюк, Надія Розбицька, Олена Литвинчук, Валентина Литвинчук, а також Оксана Бурмака та Надія Колодій із Хорошева. Сприяла роботі й усім допомагала староста Дашинського округу Любов Шевченко.
Окрім Дашинки, також за роботу сіткоплетіння взялась Марія Ніколаєва у Суховолі, пізніше – Тетяна Седляр у Теренцях. За зовсім короткий термін лише у Дашинці виготовили 10 сіток – 120 квадратних метрів, які Тетяна Корзун завжди відправляла нашим воїнам.


Щоб у процесі роботи жінки не мерзли, Олександр Груздєв привіз дрова, які порубав Володимир Прищепа.
Пізніше, коли матеріал закінчився, збирати кошти допомогла хорошівська волонтерка Наталія Куц, котра провела лотерею і розіграла чудові лоти від хорошівських кондитерок Оксани Гребенюк та Томи Коби (Тамара Броновицька), також розіграли мед, наданий благодійно пасічниками.
Робота із плетіння сіток у Дашинці триває, зараз її очолює Надія Михайленко.

Суттєва частина роботи перемістилась і в Теренці. Не завжди місцевим жителям виходить цілий день працювати, тому староста Любов Шевченко посприяла, щоб до плетіння долучились люди, які будуть отримувати виплати від служби зайнятості за громадські роботи.
Теренецькі активісти організували колядки та зібрали пристойну суму, яка також буде спрямована на допомогу ЗСУ. На виручені кошти планують закупити матеріали для плетіння сіток та парафін для окопних свічок.

– Внесок кожної людини в тилу – і є наша боротьба. Без людей ми нічого не зможемо зробити. А працювати необхідно, – розповідає Валентина Забродська. Зараз вона за станом здоров’я не може плести сітки, проте волонтерити не перестає. Тільки із 20 грудня вона відправила на фронт 14 посилок. Це вологі серветки, килимки, теплий одяг, сушка, різні смаколики, медово-гооіхова суміш та багато іншого. Надсилала вона і новорічні бокси, до складу яких входили термоустілки, хімічні грілки, енергетичні батончики тощо.
Разом із Людмилою Чепель, Ольгою Опанасюк, Валентиною Котвицькою пані Валентина виготовляє килимки. Для них жінки потребують вживаний одяг. Кожен і кожна можуть принести трикотажні речі, про що є оголошення у соцмережах. До роботи із плетіння килимків долучаються також працівниці Топорищенського дитячого садочка під керівництвом Регіни Столяр.

– Коли звертаєшся до людей, то вони завжди допомагають. Хтось фінансово, хтось продуктами, хтось за посилку оплатить. Це мотивує і підтримує. Маємо об’єднуватися заради підтримки наших воїнів, – ділиться пані Валентина.
До речі, звіти про роботу її команди можна завжди побачити у групі «Теренці-Дашинка-Курганці-Писарівка», а також у групах громади.
Гарний приклад маємо від волонтерів Дашинського старостинського округу. Об’єднуймося та допомагаймо щодня! Це справді наблизить Перемогу України.

Любов Дем’янчук
Фото з архіву Валентини Забродської

Прокрутка до верху