Страшна війна, яку принесли на нашу землю російські окупанти, 4 грудня забрала життя мешканця Хорошева, уродженця Небізького старостинського округу Новоборівської територіальної громади Маслова Петра Миколайовича – Воїна-Захисника України.
Петро Маслов народився 26 лютого 1995 року в селі Небіж. Ріс і виховувався в родині поруч із старшими сестрою Тамілою та братом Євгеном. До першого класу пішов у місцеву загальноосвітню школу. Повну загальну освіту отримав у Рижанській школі. Пізніше здобував професію кранівника в Житомирському ПТУ №15. Працював на різних будівельних та промислових об’єктах.
З дитинства Петро дуже любив футбол, брав участь у спортивних змаганнях. Пізніше його захопленням стала техніка. Любив водити автомобілі, добре в них розбирався, умів ремонтувати.
Шість років тому перед Новим роком він уперше зустрів свою майбутню дружину Вероніку. Це було в Житомирі в магазині АТБ, де дівчина працювала. Тоді ніхто з них не знав, що вони із сусідніх населених пунктів. Проте через два тижні вони зустрілися знову у знайомих на святкуванні Старого Нового року. Потім Вероніка поїхала в Івано-Франківську область у відрядження, а Петро – в Польщу на роботу. Проте він зателефонував, і з того часу вони розмовляли щодня. І було багато тем і приводів для цих розмов між молодими людьми. Пізніше зустрічалися, і в кінці вересня 2018 року одружилися. Мають 5-річного синочка Владислава. Жили гарно, дружно, в любові і злагоді виховували дитину. Проте прийшла війна і все зруйнувала.
Із початком повномасштабного російського вторгнення 13 жовтня 2022 року Петро був призваний на військову службу і мобілізований до Збройних сил України в одну з бригад ТРО. Пройшов навчання та неодноразово брав участь у бойових діях на сході України. Під час бою отримав контузію, що в подальшому відобразилося на його здоров’ї.
Фізичні і моральні перевантаження, які довелося пережити Герою, стали причиною хвороби, яка й забрала його від нас.
Кохана дружина Вероніка Маслова розповідає про свого чоловіка: «Ми прожили у шлюбі щасливих шість років. Смерть Петі просто вибила ґрунт у мене під ногами. Наш синочок тепер буде жити без татових обіймів. Це незагойна рана на все життя».
Петро Маслов був люблячим батьком, чоловіком, сином, завжди дбав про свою родину. Був завжди веселим, компанійським, завжди знаходив вихід із будь-якої ситуації. Він мав багато друзів і був душею компанії. Любив спорт, був позитивною та доброзичливою людиною, завжди готовий підтримати інших.
Петро був справжнім патріотом, небайдужим до долі країни та майбутнього своїх рідних.
Його брат Євген також служить у Збройних силах України, нині перебуває на реабілітації після тяжкого поранення.
Зустрічали земляки траурний кортеж із тілом Героя живим коридором на колінах, віддаючи йому шану. У Небіжі на церемонії прощання з Петром Масловим виступив із скорботною промовою староста Небізького округу Михайло Майстренко. Він висловив глибокий жаль із приводу смерті молодого чоловіка, Захисника України та запевнив, що пам’ять про нього буде жити в серцях земляків і в історії держави України: «Сьогодні ми прощаємося з Героєм, чиє життя скоротилося через тяжку хворобу, одержану при виконанні службових обов’язків. Він завжди залишиться в наших серцях, як відданий захисник і чудова людина», – сказав староста.
Виступив також побратим, який воював разом із Петром Масловим, відзначив його відвагу і вірність воїнській присязі, надійність у бою.
Відспівували Воїна Петра в місцевому храмі Православної церкви України три священники.
Поховали Героя-Захисника на кладовищі в Небіжі з усіма військовими й громадянськими почестями.
Петро Маслов навіки залишився 29-річним через війну. А скільки міг би ще зробити для себе, родини, для держави! Кожен і кожна з нас маємо робити усе можливе, щоб відомстити ворогу за наші тяжкі втрати, за кров наших синів і доньок, за сльози матерів і батьків, за сирітство дітей. Щовечора маємо питатися себе: «А що я сьогодні зробив чи зробила для Перемоги? І маємо усіма силами підтримувати військових, кожної миті не забувати, як вони там, у холодних і сирих окопах, важать життям і захищають усіх нас від рабства і знищення.
Вічна слава Героям! Україна – понад усе!
Підготувала Світлана Федоренко
