Новоборівська громада знову переживає тяжку трагічну новину: 26 грудня родина, друзі, побратими, жителі громади попрощалися з Воїном-Захисником України, волонтером, талановитим майстром із ремонту різної техніки, шанованим молодим чоловіком – Іллею Олександровичем Курдилясом.
Народився Ілля Курдиляс у Новій Боровій 1 серпня 1984 року. Навчався в місцевій загальноосвітній школі №2. Був гарним, здібним учнем. Після школи здобув вищу освіту у Львівській комерційній академії. Працював супервайзером у Києві, Житомирі, в Коростені. Свої знання, вміння та навички з ремонту техніки удосконалив за кордоном. Останнім часом працював в Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Із перших днів повномасштабного російського вторгнення Ілля перебував у загоні самооборони громади. Був дуже активним волонтером. Він мав «золоті руки» – йому вдавалося дуже якісно ремонтувати різноманітну військову техніку. Він просто з металобрухту відроджував автомобілі для військових. Часто як волонтер їздив на схід України, в північні області, підтримував захисників і завжди був із ними на зв’язку.
25 березня 2024 року сам підписав контракт із Збройними силами України і пішов служити. Спочатку проходив навчання у військовому навчальному центрі, потім певний час проходив службу в Житомирському військовому інституті імені Сергія Корольова, а пізніше – в одній із десантно-штурмових бригад ЗСУ.
Загинув наш Герой-Захисник Ілля Курдиляс 17 грудня в с. Гриценкове Сумської області.
Волонтер, однокласник і друг Іллі Олексій Язвінський так про нього розповідає: «Ілля був безвідмовним, завжди допомагав, чим міг. Він дуже гарно розбирався в техніці – ремонтував, виконував зварювальні роботи. Хлопці з громади і не тільки привозили йому розбиті дорогами війни автомобілі. Він навіть допомагав ремонтувати справжню бойову військову машину. Неодноразово виїжджав на ремонт покинутих автомобілів поблизу лінії фронту. Також сам розробив та реалізував проєкт «бандеромобіля». Завжди хотів бути максимально корисним. Вирішив, що потрібно мобілізуватися, хоча був обмежено придатним. У бригаді, де він служив, знали про його «золоті руки» та призначили на посаду механіка. Загибель Іллі – це величезна і непоправна втрата не лише для родини, а й для усіх нас. Війна забирає найкращих».
26 грудня прощальна церемонія із загиблим Воїном відбулася біля Алеї Пам’яті в Новій Боровій. Тут із промовою виступив селищний голова Григорій Рудюк, який із болем у серці промовляв слова співчуття мамі Ніні Іванівні, сестрі Надії, усій родині. Він коротко розповів біографію Героя і наголосив, що Ілля був справжнім сином України, патріотом, волонтером і Захисником держави.
Також слово мала Людмила Нечипоренко – директорка Новоборівського ліцею імені Василя Лунька, де навчався Ілля і де працює його мама. Вона сказала, що Ілля Курдиляс був гарним учнем, сином і щирим патріотом України. Він від початку повномасштабного вторгнення допомагав військовим, своєю працею рятував їхні життя, а потім і сам добровільно став на захист Батьківщини. «Ілля Курдиляс навічно внесений до списків тих випускників нашого закладу, хто віддав життя за волю і свободу України. І найголовніше, що ми можемо зробити, – це пам’ятати тих, хто загинув на війні, захищаючи нас. Не забувати про їхні родини. Перед їхніми рідними ми в неоплатному боргу», – сказала вона.
Траурний кортеж із тілом загиблого земляки зустрічали і проводжали живим коридором шани. Після мітингу похоронна процесія вирушила до рідного дому Воїна-Захисника. Тут священник – настоятель Новоборівського храму святого Андрія Первозванного – митрофорний протоієрей Петро відслужив літію. Відспівували загиблого Іллю Курдиляса в Свято-Андріївському храмі. Потім траурний кортеж у супроводі земляків, друзів, побратимів загиблого вирушив на цвинтар. Поховали Іллю Курдиляса з усіма військовими і громадянськими почестями поруч із могилами рідних на Новоборівському кладовищі.
Пам’ять про нашого героїчного земляка і про його військову звитягу та добрі справи назавжди залишиться в наших серцях.
Підготувала Надія Панченко
