Неділя п’ятого червня стала тяжким скорботним днем для жителів Топорищенського старостинського округу та Хорошівської громади. Родина, однокласники, друзі, односельці, побратими проводжали в останню путь Героя-захисника України Капустинського Віталія Олеговича.
Віталій народився в селі Топорище 15 травня 1988 року. Тут закінчив школу, здобув вищу освіту та спеціальність хіміка-технолога паливно-мастильних матеріалів, еколога в Київському авіаційному університеті. Працював у будівельній фірмі в Києві. У 2010 році служив строковиком у Збройних Силах України.
Коли російський агресор загарбав Крим і розпочав війну на Донбасі, Віталій у березні 2014 року був мобілізований та брав участь в АТО в Донецькій та Луганській областях у складі п’ятої роти другого батальйону 95-ї аеромобільної десантної бригади. Разом із побратимами з прославленої бригади служив у найгарячіших точках: с. Піски, м. Дебальцеве, Донецький аеропорт.
Після повернення з військової служби у квітні 2015 року отримав посвідчення учасника бойових дій. Тяжкі фронтові будні позначилися на здоров’ї воїна. Він отримав інвалідність ІІІ групи.
Жив і працював у Києві. З дружиною Анною виховували прекрасну донечку. Любили подорожувати, брали участь у змаганнях на байдарках на Київському морі. Віталій любив природу, ліс, із задоволенням збирав гриби. Кохав і поважав свою дружину, безмежно тішився дев’ятирічною Яночкою, з повагою і любов’ю ставився до батьків і сестри, насолоджувався спілкуванням із рідними.
Від початку повномасштабного вторгнення російських окупантів на нашу землю Віталій активно допомагав воїнам Територіальної оборони у Топорищах будувати блокпости. Як досвідчений боєць давав рекомендації щодо правильного облаштування оборонних споруд, здійснення чергування на них, користування зброєю тощо.
Через певний час він пішов добровольцем ЗСУ у свою рідну десантно-штурмову бригаду, аби захистити рідну землю і дати відсіч ворогу на найгарячіших ділянках фронту.
20 квітня під час виконання бойового завдання на Харківщині поблизу села Дібровне від масованого ворожого обстрілу із застосуванням систем РСЗО «Град» і танків Віталій Капустинський загинув разом із кількома своїми побратимами.
«Загинув чоловік, тато, син, брат, товариш, мужній воїн України Vitaly Kapustinsky
Загинув найдостойнішою смертю, захищаючи рідну землю. Він боровся за всіх нас, за Україну! До останнього. Назавжди усміхнений, щирий, добрий, справжній – наш Віталік.
Всі ми будемо ще не раз дякувати йому за те, що ми живі і Україна жива і квітне.
Память про Героїв житиме вічно!», – так написала у мережі «Фейсбук» сестра Віталія Оксана Капустинська.
На церемонії прощання і вшанування пам’яті Героя і зі словами подяки за його подвиг виступила представниця Хорошівської селищної ради Лариса Головач.
Учителька, класна керівниця Віталія Лариса Плисак так розповідала про свого одного із улюблених учнів: «У ньому були втілені найкращі риси характеру. Завжди ввічливий, завжди привітний, готовий прийти на допомогу. Я ніколи не чула від нього слова «ні», а тільки: «Зробимо. Все буде добре!» Він був гарним товаришем і другом. Дуже старанний і наполегливий у навчанні. Закінчив школу зі Срібною медаллю. Зростав у добрій порядній родині. Був люблячим сином і братом, чоловіком та батьком», – сказала вона.
Гарними спогадами про доброго друга і однокласника поділився із присутніми на церемонії прощання із загиблим Артур Зубрицький.
Побратими загиблого захисника несли домовину на плечах. Траурну процесію односельці зустрічали на колінах, у скорботі висловлюючи Герою свою повагу і вдячність за його жертовність і воїнський подвиг.
Назавжди у материнському та батьківському серцях ятритиметься незагойна рана, вдова проливатиме сльози за своїм коханим, донечка буде сумувати за татусем, не вистачатиме доброго порадника сестрі. А світ, громада, односельці й друзі навіки збідніли на прекрасну людину, шанованого чоловіка, на його слова, світлий погляд, сердечне тепло.
Проте його життя покладене на вівтар свободи і незалежності України в ім’я Перемоги над ворогом, який прийшов знищити усіх нас. Такі жертви й такі подвиги закарбовуються в історії держави. Пам’ять про Героя житиме вічно в серцях українців, у душах земляків.
Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
