Коли військові повертаються з фронту до цивільного життя, їм потрібен не лише час, а й системна підтримка. Останніми роками в громадах з’явилися фахівці із супроводу ветеранів/ветеранок і демобілізованих. Це ті люди, які стають поруч у складний період — допомагають розібратися з документами, знайти роботу, отримати лікування чи просто не залишитися наодинці з проблемами. За даними Всеукраїнської асоціації громад, станом на кінець 2025 року такі фахівці вже працюють у більшості громад України — у понад 77%.
У Житомирській області нині працює понад сотню таких спеціалістів. Про це розповів Денис Соколовський, начальник Управління з питань ветеранської політики Житомирської обласної військової адміністрації: «Ефективним інструментом реінтеграції ветеранів стало впровадження посади фахівця із супроводу ветеранів і демобілізованих осіб за оновленим професійним стандартом. На сьогодні в області працює 111 фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, з них 20 у закладах охорони здоров’я».
Вони є у всіх громадах, у лікарнях, у реабілітаційних центрах. Є навіть спеціальні простори турботи про ветеранів — місця, де можна отримати допомогу і підтримку – на базі Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського, у Бердичівському госпіталі ветеранів війни та у КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради.
Вдячність, яка проявляється в діях
У Хорошівській громаді цю роботу виконує Тетяна Костриця — психологиня, яка добре знає, що таке підтримка і як її надати. За рік вона опрацювала понад 350 звернень. Люди приходять із різними питаннями: житло, пільги, документи, робота.
Тетяна не лише допомагає з паперами, а й організовує зустрічі, підтримує родини військових, проводить групи для дружин і матерів. Там жінки можуть поспілкуватися, виговоритися, знайти розуміння — і навіть нових друзів.
У громаді цьогоріч за ініціативи пані Тетяни почали навіть створювати ветеранську організацію — щоб самі ветерани могли впливати на рішення і підтримувати одне одного.
І відгуки людей говорять самі за себе. Юрій Баляс – ветеран, який є активним у громадському житті селища, розповів, що побратими дуже позитивно відгукуються про роботу фахівчині із супроводу ветеранів. «Ми з Тетяною Германівною тісно співпрацюємо. Уже готуємося до реєстрації ветеранської громадської організації, створено групи у месенджерах – Вайбер і Сигнал, де фахівчиня постійно викладає всі новинки в законодавстві, чи якісь роз’яснення щодо ветеранської політики, робить оголошення. Йде активне спілкування, і це дуже добре. Це згуртовує і допомагає бути в курсі всіх подій. Така людина дуже потрібна у громаді», – поділився ветеран.
Дружина загиблого Захисника Юлія Лелеко додає: «Ми зверталися до Тетяни Германівни з різних питань і завжди отримували допомогу. У спілкуванні з нею завжди відчувається щирість, відкритість, душевність, бажання зробити усе можливе, щоб допомогти”.
У Тетяни Сидоренко із села Гайки Хорошівської громади чоловік зник безвісти при особливих обставинах. Вона вдячна Тетяні Германівні за постійну турботу про їхню родину. Діти мали змогу оздоровитися завдяки її піклуванню.
Колишній піхотинець Леонід Стрілець із Торчина пройшов багато воєнних доріг. Багато бюрократичних проблем подолав, поки в громаді ще не було фахівця із супроводу ветеранів. Проте звертався до Тетяни Германівни з багатьох питань і залишився задоволеним її роботою: «От навіть сьогодні мені треба було піднятися на третій поверх в адмінприміщенні, щоб вияснити деякі питання. Пані Тетяна, знаючи, що мені важко підніматися східцями, пішла і все зробила сама. А от моєму побратиму потрібно було санаторно-курортне лікування. Вона витратила власний час і здоров’я, перелопатила море інформації й таки знайшла те, що потрібно. Зараз ветеран на лікуванні. Дякуємо за допомогу», – сказав пан Леонід.
Нещодавно в громаді додали ще одну посаду фахівця із супроводу ветеранів, її обійняла психологиня Алла Фесенко. Тепер у ветеранів громади буде більше можливостей отримати якісні послуги.
«Коли бачиш результат — це і є найкраща мотивація»
В Іршанській громаді працює Оксана Пасинкова. Вона добре розуміє військові родини — бо сама з такої. Військові – син, чоловік і зять. Бачила, що учасники бойових дій потребують підтримки, розуміння, умов для реабілітації й ресоціалізації.
«Робота непроста. Але коли бачиш, що допомогла — це дає сили», — каже вона.
Разом із громадою вони допомагають ветеранам отримати виплати, лікування, нову професію. Працюють із громадськими організаціями, створюють ветеранський простір. Ветерани кажуть прямо, що раніше доводилося боротися з системою самотужки. Тепер є людина, яка поруч.
Оксана розповіла, що Іршанська селищна рада прийняла програму з допомоги і підтримки ветеранів. Фахівці різних структурних підрозділів ради допомагають у зборі та оформленні потрібних документів. Селищна рада надає ветеранам, військовослужбовцям і родинам загиблих захисників матеріальну допомогу.
«Зараз у громаді ремонтується приміщення, де буде влаштований ветеранський простір. Керівниця цього ветеранського простору Тетяна Фролова – вдова загиблого Захисника, учасника АТО. Вона ж є заступницею голови громадської організації «Спілка ветеранів «Патріот»», яку очолює ветеран АТО Андрій Яремчук. Ми всі тісно співпрацюємо. Інформуємо ветеранів і їхні родини про новинки в законодавстві, про можливості реабілітації, лікування, відпочинку. Проводимо різні заходи для психологічної підтримки ветеранів», – каже пані Оксана.
Голова іршанської ветеранської громадської організації Андрій Яремчук дуже позитивно відгукується про її роботу. Він і сам особисто звертався до пані Оксани за допомогою, аби фахівці змінили статус щодо його поранення. Оксана Дмитрівна допомогла зібрати й правильно оформити всі документи. Результат позитивний. Коли не було такого фахівця в громаді, то ветерани поодинці проходили непростий шлях із захисту власних прав і отримання пільг. «До мене зверталися побратими, наприклад, коли потрібно було пройти МРТ, КТ, реабілітацію тощо. Я зв’язувався з головним лікарем обласної лікарні й таким чином ми допомагали ветеранам. А дехто, на жаль, зневірювався, не знаходячи підтримки. Тепер же, коли є фахівець із супроводу ветеранів – кожен отримує допомогу, супровід, і набагато легше долати бюрократичні чи інші перешкоди», – зазначає пан Андрій.
Ветеран війни Микола Прокопович з Іршанська, прослужив 13 років, захищаючи Україну від російських окупантів. Звільнений зі служби за станом здоров’я, яке суттєво погіршилося внаслідок поранень, контузій: «Мені Оксана Дмитрівна допомогла оформити пенсію. Організувала моє лікування в обласній лікарні в Житомирі, в міській лікарні в Коростені, автомобілем селищної ради в її супроводі я відвідував лікарів. Зараз іще йде оформлення документів на отримання пільг та виплат. Вона багато мені допомогла. Такі фахівці дуже потрібні у громадах», – розповів ветеран.
«Найважче – розуміння того, що ти можеш не все»
Спілкуємося з Оленою Слобожан – фахівчинею із супроводу ветеранів Новоборівської селищної ради. Вона – магістерка психології. Пішла на цю посаду, бо має чоловіка військового. І один із близьких родичів-військових отримав на війні серйозні поранення. Вже тоді пані Олена зрозуміла, що учасникам бойових дій у цивільному житті необхідна допомога і підтримка, бо часто самому побороти бюрократичні перешкоди й не завжди до снаги.
«Коли захисники повертаються з фронту, перед ними постає безліч питань: від оформлення статусу УБД до отримання лікування чи пільг. У цей перехідний період критично важливо, щоб поруч була людина, здатна надати чіткий алгоритм дій. Саме таку місію я виконую у своїй громаді, – розповідає Олена Андріївна.
Робота непроста, бо щодня стикаєшся з тяжкими історіями, які проходять через твоє серце. Але наснагу отримую від того, що комусь допомогла, вирішила якесь питання, закрила болючу проблему, дала надію. І коли у зболених очах ветерана чи дружини загиблого, чи згорьованої матері бачиш вдячність – хочеться працювати ще краще. Проте буває, що якась проблема не піддається вирішенню, тому що хтось неправильно оформив документ чи неуважно поставився до людини. Або й інші причини бувають”, – каже фахівчиня.
Особливо пані Олена зупинилася на тому, що є, на її думку, найбільш складним у праці:
“Мені здається, що найважчим у роботі є усвідомлення того, що ти можеш не все. Хоча й у таких випадках ми не опускаємо руки, а шукаємо вихід. Від того, як оформлені документи при виписці з лікувального закладу після поранення військовослужбовця, залежить багато. І якщо неправильно оформлено – ветерани по 4-5 місяців не можуть отримати пенсію, на яку мають право. Потрібен час і наша праця, щоб це виправити. І коли світліють обличчя, коли людина довіряється, розкривається, коли теплішають стосунки з ветеранами чи членами родин військовослужбовців – то й у мене на душі світлішає. І добре було б мати психолога, який би допомагав нам, фахівцям із супроводу ветеранів, відновлюватися. А ще дуже часто в нашій справі є необхідність у допомозі фахівців-юристів», – ділиться Олена Слобожан.
Проте сама пані Олена намагається проводити заходи, які допомагають ветеранам і їх рідним спілкуватися, обмінятися досвідом, зайнятися якимись корисними справами. Зокрема, проводилися заняття з арттерапії для дружин і мам військовослужбовців та ветеранів. У планах – ще багато різних задумів, аби розтопити лід у зболених серцях, допомогти повірити в краще і знайти сили для життя.
Сергій Лозовик – житель Нової Борової, ветеран, учасник бойових дій, звільнений у запас за станом здоров’я. Були великі проблеми з оформленням інвалідності. Ветеран переніс контузію, втратив слух, тому спілкувалася з нами його дружина Галина. Вона сказала: “ За допомоги Олени Андріївни змогли оформити інвалідність, а зараз шукаємо можливості, аби на пільгових умовах отримати слуховий апарат для Сергія”.
Розмовляємо з Лесею Кішінською із села Фасова Новоборівської громади. Вона втратила на війні брата, хоча офіційно він є безвісти зниклим за особливих обставин. Інший брат був звільнений із війська за станом здоров’я, проте невдовзі помер, війна наздогнала його і вдома. Мають вони тяжко хворого батька після перенесеного інсульту. Зрозуміло, що проблем із різними документами у пані Лесі було дуже багато. З усім їй допомагала впоратися пані Олена. «Ми весь час на зв’язку. Олена Андріївна допомогла оформити пільги, соціальну допомогу, всі виплати. Вона приїздила до нас додому і допомагала, чим тільки могла», – розповіла пані Леся.
Під час підготовки цього матеріалу ми спілкувалися з багатьма людьми. Зробили висновок, що робота на посаді фахівця із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб є дуже складною, вона вимагає багато нервових та емоційних затрат. Часто ці люди жертвують власним відпочинком і часом, хоса це в жодному разі не може бути нормою. Просто вони усвідомлюють свою відповідальність перед тими, хто віддав життя і здоров’я за безпеку і захист своїх співвітчизників. І, за нашими спостереженнями та зі спілкування з фахівцями управління з питань ветеранської політики, в переважній більшості на посадах фахівців із супроводу ветеранів є жінки.
Живемо ми у складний час. Та попри все, ті, хто забезпечує мирне життя українців і українок мають бути соціально захищеними, відчувати повагу та розуміння їхнього внеску для Батьківщини. Кожен ветеран і ветеранка, кожна з родин військових мають знати, що їх зрозуміють та підтримають.
Підготувала Надія Панченко
Матеріал створений у співпраці з Волинським прес-клубом
