Весна буяє квітами і життям, а в селі Мелені Іршанської територіальної громади Коростенського району 27 квітня прощалися з молодим чоловіком, якому б теж іще жити і квітнути, – Олегом Грищенком. Загинув Олег ще 18 січня цього року. А повернувся додому, аби знайти в рідній землі останній спочинок, лише тепер…
Народився Олег Ігорович Грищенко 21 червня 1994 року. Ріс працьовитою дитиною, був за господаря вдома. В усьому допомагав матусі. Умів усе: і господарство доглянути, і на городі порядкувати. У нього до всякої праці горнулися руки. Проте, як і будь-який хлопчина, він встигав і по гриби у ліс збігати, бо дуже любив їх збирати, і на риболовлю сходити.
Олег закінчив 11 класів місцевої школи. Потім здобув спеціальність зубного техніка на факультеті ортопедичної стоматології в Житомирському інституті медсестринства, отримав диплом із відзнакою.
До мобілізації працював певний час у ТОВ «Сільпо» в Коростені охоронцем, а потім старшим охоронцем. Пізніше – в Українській холдинговій лісопильній компанії на посаді оператора комп’ютерного забезпечення.
Одружився. У 2017 році народилася донечка Міланка, у цьому році вона вже буде першокласницею.
Мобілізували Олега Грищенка 12 лютого 2023 року до Сил оборони в прикордонну службу.
Служив Олег у званні старшого солдата на посаді інспектора прикордонної служби третьої категорії санітарним інструктором третього відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби, прикордонної комендатури швидкого реагування дев’ятого прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України.
Від самого початку служив на найбільш тяжких ділянках фронту з російськими окупантами: спочатку на Харківщині на Куп’янському напрямку, а з жовтня 2023 року – в районі Авдіївки на Донеччині. Коли був на короткій ротації вдома, то теж не сидів без роботи – збудував біля маминої хати дуже гарну огорожу.
Під час служби виявляв себе як порядна і добра людина. Коли його підрозділ дислокувався під Куп’янськом, то Олег із товаришами проживали на квартирі в однієї родини. Люди жили в умовах війни впроголодь. Олег завжди ділився з цією сім’єю усім, що мав. Він також завжди був вірним товаришем для своїх побратимів. Робив усе можливе, щоб не залишити нікого в біді. Тіло свого найкращого друга Івана він витягнув із поля бою під тяжким російським обстрілом, і родина змогла його гідно поховати через кілька днів після загибелі.
У тяжкому бою, ведучи вогонь із гранатомета по позиціях ворога, Олег загинув. Один із побратимів розповів, що була ситуація, коли сили ворога переважали, і треба було рятуватися. Проте Олег продовжував бій. І його застрілив ворожий снайпер. Побратими це бачили. Довгий час не було можливості забрати й ідентинфікувати його тіло. Загинув він 18 січня 2024 року в Авдіївці Покровського району Донецької області під час виконання військового обов’язку. Поховали його в рідних Меленях аж 27 квітня.
Мама Героя, Оксана Василівна, вдячна всім, хто прибув на похорон Олега, щоб віддати почесті її сину. Приїхало дуже багато побратимів. Прибула дружина його друга Івана, тіло якого він виніс. Приїхала мама військового, бо він його, пораненого, врятував від смерті. Приїхав навіть дідусь Леонід Іванович з-під Куп’янська, який кланявся матері Олега і казав: «Він нас годував».
У день похорон дуже багато людей: односельців, жителів громади, побратимів – прийшли до рідної хати Олега, щоб уклонитися за його подвиг і подякувати за жертовність в ім’я України. Відспівували вбитого на полі бою Воїна Олега в місцевому храмі. Скорботний кортеж зустрічали земляки живим коридором на колінах із квітами в руках.
Церемонія прощання відбулася в центрі села Мелені. Зі скорботними промовами виступили Іршанський селищний голова Сергій Сахненко, староста Меленівського округу Ніна Грищенко, від громадськості округу виступила вчителька-пенсіонерка Ольга Антонюк.
Поховали Героя Олега Грищенка з усіма військовими і громадянськими почестями на місцевому кладовищі.
Наш земляк у розквіті сил віддав своє життя за те, щоб була Україна, щоб кожен із нас міг жити у вільній демократичній державі. Пам’ятаймо, якою дорогою ціною здобувається наша Перемога!
Герої не вмирають! Вічна слава Героям!
Підготувала Надія Панченко
